Mira - Крок за кроком до тебе, Mira

6Глава 6: Сила привабливості

Марина не могла більше приховувати того, що відбувалося всередині неї. Кожен день, проведений поруч із Максимом, здавався важким випробуванням, але водночас це була величезна радість. Вона відчувала, як її почуття до нього стають сильнішими з кожним новим поглядом, кожним невимушеним жестом, кожним словом, яке він вимовляв. Їй було важко повірити, що вона, таку обережну і стриману, могла потрапити під такий вплив.

Минуло кілька днів після того, як вони вперше дійшли до тих важких питань, і Максима все ще не було в залі. Марина намагалася не турбуватися через це, але її думки мимоволі поверталися до нього. Вона знала, що йому треба час, і, здається, це було єдине, що він просив.

Сьогодні, однак, все змінилося. Коли вона прийшла в зал, він був там. Виглядав так само спокійно, як завжди, але в його погляді було щось нове. І це щось змушувало Марину відчути, що між ними відбувається певна зміна.

— Привіт, — сказав Максим, коли вона підійшла до нього. Його голос був тихим, але водночас теплим, і вона відчула, як її серце пропускає кілька ударів.

— Привіт, — відповіла Марина, намагаючись зберегти спокій, хоча внутрішньо її емоції билися в усіх напрямках.

— Як ти? — запитав він, не дивлячись на неї, а лише потихеньку налагоджуючи обстановку в залі.

Марина спостерігала за ним, намагаючись зрозуміти, чи насправді він так само розуміє, що відбувається між ними. Її душа була переповнена сумнівами.

— Добре, — зізналася вона, хоч відчувала, що це не зовсім правда.

Максим нарешті звернув на неї погляд. В його очах горіло щось, що Марина не могла точно розібрати. Це була не просто увага, а щось більше — щось, що змушувало її серце битися швидше.

— Ти виглядаєш так, ніби щось намагаєшся приховати, — зауважив він, і його тон був м'яким, але певним.

Марина спробувала посміхнутися, але це була лише невиразна спроба приховати свою тривогу.

— Може, я просто не звикла до змін, — сказала вона. Це була її  правда, хоча вона й не була повністю чесною з собою.

Максим підійшов ближче, і їхні тіла майже зустрілися, а тепла його присутності змусила її нервувати ще більше. Її шкіра ставала чутливішою, її серце билося в шаленому ритмі, і Марина знала, що цей момент змінить усе.

— Не можна змінювати те, що відчуваєш, — сказав він, трохи нахиливши голову. Його погляд став іншим, і він наче сприймав її емоції без слів.

Марина хотіла відповісти, але слова не приходили. Замість цього, вона просто подивилася йому в очі, відчуваючи, як їхні погляди переплітаються в непередбачуваному контакті.

— Я знаю, що ти боїшся, — продовжив він, і ці слова проникли глибоко в її душу. — Але я не хочу, щоб ти сумнівалася.

Марина відчула, як її груди стискаються, а подих затримується. Боятися було природно, але її серце відчувало щось протилежне страху — бажання, яке зростало з кожним його словом, з кожним дотиком. Вона не могла зупинити це почуття, і навіть не хотіла.

— І що ти хочеш від мене? — запитала вона, її голос здавався майже здавленим від емоцій.

Максим не відповів одразу, і на кілька секунд між ними настала тиша. Він був так близько, що Марина могла відчути його запах, його присутність, яка переповнювала її. Це була не просто фізична близькість, це була потужна емоційна енергія, яка зв'язувала їх. Вона вже не могла заперечувати, що її думки і почуття були тільки з ним.

Він нахилився ще ближче, і його шепіт лунав тільки для неї.

— Я хочу, щоб ти дозволила собі бути зі мною, — сказав він, і це було більш ніж просто запитання. Це було обіцянкою, яку він давав їй.

Марина закрила очі і зробила глибокий вдих. Усе, чого вона боялася, і те, що вона так довго тримала в собі, в цей момент розірвалося. Вона не могла більше тікати від того, що між ними зростало. Вона хотіла цього. І вона була готова.

— Я… я готова, — прошепотіла вона, і в її голосі звучала рішучість, яку вона не впізнавала в собі раніше.

Максим посміхнувся, і його посмішка була неймовірно теплою, наче він знав, що це був момент, якого вони обидва так довго чекали.

І тоді, коли вона відчула, що відстань між ними більше не існує, він обережно взяв її за руку і повів її до того місця, де всі її страхи могли розчинитися, де їхні душі могли зустрітися на справжньому, глибокому рівні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍