Олександра Малінкова - Хапай, або втікай, Олександра Малінкова

ГЛАВА 5

     Габбі.

    Спостерігаючи за Ло зрозуміла слова моєї сестри, чому та перестала докучати їм. Просто вона знайшла нову “жертву”. Напевно, чим більше остання пручається, тим для Лорени цікавіше. От і зараз, Тео уважно ловить кожен її рух чи жест. Ну добре-добре, він це робить не тому, що капець як зацікавився дівчиною, а щоб вона випадково своїм гіпсом не зацідила в його щелепу. 

     Цікаво стало, який шанс у нього позбутися цієї надокучливої особи. Навіть уважно поглянула в його тарілку, чи він там бува зеленим горошком не виклав слово SOS. 

    Таки ні! Стійко тримається, час від часу ухиляючись від виделки, яку вона тримає в іншій руці, яскраво жестикулюючи під час розповіді про  її яскраві пригоди. От з останньої розповіді я і дізналася, що травми Лорена отримала при невдалому спуску на гірськолижному курорті, приймаючи участь у черговому шоу.

— Красуне, тобі покласти цього салатика? - нагадав про себе Адріан.

— М-м. - нарешті відволіклась від тієї “парочки". - Так, було б чудово.

— То що ти вирішила з житлом? - діловито запитав той, паралельно накладаючи в мою таріль свіжі овочі з куркою. 

— Якась проблема? - нагострила вушка Лів. 

— Та так… - зам’ялася я.

     Ну не оголошувати ж усім присутнім, що стався неприємний конфуз з житлом. 

— Моя пропозиція ще й досі в силі… - промуркотів Адріан, схилившись до мене поближче.

     “Оце вже точно ні!”, - нагадала собі.

— Сталася прикрість з номером, який забронювала Габбі. - пояснив всім присутнім Тео.

     “От хто його зараз за язика смикнув? Слідкував би ліпше за своєю новою “зазнобою”! А то ще бува підкине якогось зіллячка до його їжі, так і не зчується як опиниться біля вівтаря.”

— Тобто як це? - моя мачуха навіть жувати перестала.

— Все просто, мені скасували бронь. - спокійним тоном повідомила я. 

     “Тож офіційно я тепер безхатченко!”, - додала вже про себе.

— Так це ж чудово! - видала Аліса.

      “Дякую, звичайно, за гостинність, але якщо чесно навіть не очікувала такої реакції! Де хоч тінь від співчуття?”

— Тобто є вільні бунгало неподалік від моря. Нам їх люб’язно запропонували друзі сім’ї, спеціально для гостей, які приїдуть на весілля. - пояснив Філіп.

      “Ну це вже зовсім інша “пісня”!”, - зраділа я подумки уявляючи себе вечорами біля моря. А може знову почну ранком бігати, чому ні?

— О так, доню! І ми будемо поряд! Супер, тепер я буду спокійна за тебе! - знову почала жувати свій веганський салат моя мачуха. 

      “А чого за мене перейматися? Наче не маленька, і здатна сама про себе подбати!”

— Бунгало це чудово! - підтримала Ло. - Я теж скористаюсь напевно. Бо з моїми травмами не дуже то і зручно кожного разу користуватися транспортом. А так я зможу завжди бути на підхваті! 

      “Яка сумна радість! Тільки її в статусі “сусідки” мені для повного щастя бракувало!”

— Яка адреса? - запитав Адріан у нареченого Аліси. 

      Кліпнути не встигла, а Адріан вже шукає мою “нову домівку” по гугл мапі на своєму смартфоні. 

— А це зовсім неподалік від моєї оселі. - показує мені екран свого телефону.

      Наче я ось так одразу зорієнтуюся на місцевості. 

— Угу! - киваю.

      “Він що, вирішив, що я скаут? Та я карту останній раз бачила ще в школі! Дорогу до своєї роботи тиждень запам’ятовувала… Ну може ще тому, що жадібні таксисти кожного разу возили мене іншою дорогою!”

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍