Горобчик Кім - Право на життя, Горобчик Кім

Якимсь чином їх знайшов той солдат з магазину, але не для того, щоб покарати чи довести якусь свою правоту, а щоб попросити допомоги.

 Досить дивної допомоги.

Славко, так звали того солдата. Розповів, що як не намагався не зміг забути ту їхню зустріч. 

А ще він не зміг повернутися до нормального мирного життя. 

Але він такий не один.

 І доки йде війна таких як він стає все більше. 

Тож він та ще шестеро його побратимів організували команду, яка відловлює катів по нашій території.

 Спочатку вони хотіли просто їх тихенько вбивати й декількох нелюдів їм вдалося відловити та вбити.

 Але таким чином вони всіх не виловлять, адже планували відловлювати саме тих ворогів яким приносить задоволення мучити інших. 

Які не просто виконують наказ, а кайфують від процесу катування. Тому Слабко наважився і розповів побратимам про ту свою зустріч з дівчиною в магазині  й  на диво йому повірили та доклавши зусиль допомогли їх знайти.

 І от він стояв на порозі її будинку і благав про допомогу. 

Ярина довго вагалася і хоча Радомир був проти таки погодилася.

 І от вона стоїть в підвальному приміщенні в на пів зруйнованого ворогами місті її батьківщини та дивиться в очі ворога.

Трохи повагавшись вона взяла його руку і показала йому своє минуле. 

Зґвалтування, крики солдат і розпач від того, що не може їм допомогти. 

Смерть батьків та брата.... Але не очікувала того, що ворогу буде плювати на її біль хоч він його й відчує на собі, але жоден мускул не обличчі того нелюди не смикнеться. 

Він навіть засміялася їй в обличчя.

Тому Ярині доведеться зазирнути в минуле ката. 

Потрібно зрозуміти, що такого могло статися з тим нелюдом, щоб він став отаким. 

І вона побачила.

І от вона поринула в його дитинство. 

Де він маленький хлопчик якого б’є вітчим, а  п’яна мати не захищає. 

В будинку холодно і немає чого їсти. 

А ті п'яниці   не соромлячись присутності дитини займаються досить грубим сексом під час якого вітчим б’є матір.... вона висмикнула руку.

- Неприємне дитинство, але навіть воно тебе не виправдовує.

-          Можливо, але тепер ти зрозумієш, що оті твої картинки про твоє зґвалтування  для мене нічого не значать. 

Я бачив і переживав і страшніше. Від твого минулого красуне я навіть збудився. 

Хочеш перевірити як сильно.

Ярина різко встала і покачуючись від перевтоми та неприємних спогадів, які довелося знову відчути пішла подихати свіжим повітрям. 

Чоловіка, що сидів на лавці вона помітила відразу і її наче магнітом потягло до нього. 

Вона сіла поряд і привіталася, але той не відповів. 

Вона встане і спрямує  свій погляд на пусті позбавлені життєвої сили очі невідомого чоловіка. 

Інтуїтивно візьме його руку і відразу відкине його болючі спогади війни, а порине в щасливе минуле де жива його кохана дружина з якою вони разом ще зі школи. 

В незабутні місяці щастя в очікуванні доньки. 

Побачить і відчує ту радість коли він вперше взяв доньку на руки. Ту гордість за дитину яка робить перший крок і промовляє перше слова. 

Як він хвилювався коли заплітав їй хвостики... І в голові промайнула досить божевільна думка.

 А можливо в неї вийде.... потрібно лише запитати у цього чоловіка. 

А от коли вона розплющила очі та помітила блиск життя в його очах то не вагаючись попросила про допомогу.

-          Мені потрібна ваша допомога. 

Я розумію що прошу забагато і ви напевне пережили багато болю і якщо ви погодитеся, то доведеться пережити його знову, але по іншому ми його не покараємо. 

Розумієте?

-          Так. Я готовий.

-          І ви не запитаєте, що від вас потрібно?

-          Ні. А навіщо, якщо той покидьок, що вбив мою родину буде страждати я готовий. – і вони знову пішли до кімнати де їх чекає самовдоволений нелюд.

-          Ти допомогу привела. Цікаво.- він посміхається, але цю посмішку я з тру  з його лиця промайнуло в  Ярининій голові.

-          Можна і так сказати.

 Дай руку. 

Чи боїшся?

-          Тебе? Ні я нікого не боюся.

-          Подивимося. – і Ярина взяла руку ката і руку чоловіка і почала транслювати щасливе минуле останнього. 

З однією надією, що раз кат знає що таке біль то вона покаже що таке щастя, а потім те відчуття щастя у нього забере. 

І, як не дивно, це спрацювало. Можливо тому, що той чоловік і дійсно пережив більше болю ніж вона сама та й радості як виявилося.

 Чи  тому, що кат був не готовий до такого, але розплющила очі  вона лише коли кат почав благати припинити це. 

Сміх щасливої дитини, а потім різкий біль втрати її доконав його остаточно. 

Знесилена, але щаслива вона споглядати гримасу болі на обличчі ката, але не довго. 

Адже в кімнату увірвався Радомир і піднявши її на руки виніс з приміщення.

-          Далі солдати спостерігали, як бліду знесилену, худу дівчину ніс на руках  солдат у якого замість ніг були протези.

 Він ніс свою майже не вагому ношу як найцінніший скарб. 

Хоча напевне так воно і було. 

А за ними слідом відставши всього на три чотири кроки пішов хлопець який нещодавно бажання до життя  не мав зовсім. Якого вони знайшли декілька днів тому близько двох могил в зруйнованому селі де він залишився майже один живий мешканець.

 А далі...

Команда в складі якої був Славко  завдяки  дару Ярини  знайдуть всіх відомих їм катів і знищить. Змусивши їх відчути себе жертвою їхніх же тортур.

 А Ярина з чоловіками   оселяється в глухому силі на окраїні та вестимуть відлюдькуватий спосіб життя в трьох. 

Їх поєднає найміцніша суміш  почуттів вдячності та кохання. Дітей у Ярини  так і не буде  після катувань  вона просто не могла мати дітей і іноді навіть раділа з цього приводу таким чином вона не передасть всій дар - прокляття дитині. 

А ще з часом вона навчиться просто передавати емоцію не пропускаючи біль через себе.