Костянтин Гончаренко - Мертвий метелик, Костянтин Гончаренко

  Сінга замовчав і цього разу Мін подав голос. І він знав, чого чекає від нього його хазяїн і вчитель. Точно не виправдань.

  - Що я можу зробити?

  - Будь яка криза – це не тільки проблема, але й можливість. Ваші помилки ще можна виправити нам на користь. – зауважив маленький чаклун, відходячи від вікна. – Це місто хотіло повірити в мстиву повію, що вдерлася в довіру до бога пітьми? Ну що ж, воно її отримало. Ранга на моє прохання дістав з багна тіло, трохи над ним попрацював – так, як він вміє – з гумором та ненавистю одночасно - і ось сьогодні Інтікамсі повернулася сюди, до місця, яке вона ненавидить всією душею. Повернулася остаточно віддати борги.

  - Недобитий залишок Стародавнього, що відгукнувся на молитву дурепи і став гратися в Сотью? Обманувши довірливих простаків, серед яких найтупішим буде виглядати первосвященик? – поміркувавши всього декілька секунд, сказав лорд Мін. – І той Голос, що помилився і дав Стародавньому шанс, повернувся, щоб виправити ситуацію і переміг – не бога, а всього-навського маску для дурнів, що вірять в богів, довівши тим самим силу Захисників і їх слуг. Так має бути?

  - І врятував город, який самостійно, незважаючи на всю хоробрість гвардійців та мудрість магістрату, не зміг впоратися з монстром. Втім, якщо хтось повірить в те, що сюди на набережну справді з’явився сам Сотья – чи одержима його силою мертва дівчина – тим краще. Тим яскравіше буде ваш тріумф і тим більш нікчемним буде виглядати так званий бог і  його послідовники. – додав Сінга. – Що ж, я бачу, що ви все зрозуміли. Ідіть, виправляйте ваші помилки.

  Лорд Мін, вклонившись, вийшов з кімнати, спустився по сходах і вийшов через головний вхід на вулицю. Він обійшов виламані двері, вимазані кров’ю розірваної на шматки мадам, через чий труп йому довелось переступити, щоб вийти на бруківку набережної.

  Він завмер, збираючи силу і починаючи пропускати її через себе, відфільтровуючи потрібні для битви аспекти і відчуваючи, як увага зомбі концентрується на ньому. Побачив, як  страшна скособочена фігура, неначе зліплена з декількох шматків гнилої плоті, робить крок уперед. І ще один. Обличчя зомбі розтягнулося в радісній усмішці, не дуже схожої на радісний сміх Несси чи презирливу насмішку аристократки Інтікамсі. Мін скоріше бачив за чорними губами мерця глузливе кривляння Ранги –найкращого некроманта серед Захисників. Лялька з мертвої плоті та чорної магії посміхалася своєму ворогові гримасою свого творця.

  Лорд відчував, як на їх дуелі концентрується увага інших – гвардійців, що десь в провулках готували нову атаку і стискали в спітнілих руках арбалети, містян, найсміливіші з яких не втекли з місця подій, а припадали до вікон будинків, що виходили на набережну, визирали із-за згорілих візків там, де бруківка переходила в плити ринкової площі. Свідків достатньо. Пора кінчати.

  Він підняв руку. Легко відбив відразу два вогняних сполохи, які вилетіли з рук зомбі, атакував сам – землею, свідомістю, вогнем – всіма кольорами, які були йому доступні, відразу.

  Бруківка навколо зомбі сіпнулася, намагаючись забрати його в кам’яний кокон, ментальний удар мусив заклякнути мерця на місці, а вогняний торнадо – набагато сильніший за все, чим атакувала до цього Інтікамсі, мав поставити крапку в історії, зжерши гнилу плоть всередині кам’яної пастки і накрити розпеченим камінням.

  Але вогонь вгас, ментальний удар провалився наче в порожнечу, а бруківка просто розлетілася на шматки від наступного кроку зомбі. І ще одного. І ще.

  Лорд Мін сіпнувся назад, щоб виграти час і зібрати сили для нової атаки, і не зміг. Ноги не послухалися його і він впізнав на собі силу – силу відразу двох Охоронців, які були десь поруч і воля яких скувала його м’язи та забрала силу з його чар.

  І тут він остаточно зрозумів план Сінги. Шалений монстр, що наробив стільки бід, вбиває Голоса, що спричинив його появу, а тоді вже самі Хранителі з’являються на полі бою і легко долають «Стародавнього», що посмів зайняти місце темного бога і присвоїти його право на помсту.  Аристократи будуть задоволені смертю того, хто посмів зазіхнути на їх привілеї, прості люди будуть в захоплені від такої кінцівки легенди і, звичайно, всі вони будуть поважати явлену силу П’яти. Ну а впливові персони з тих, хто справді правлять світом, що будуть намагатися розібратися в цій історії, рано чи пізно прознають істину – і будуть вражені тим, як жорстоко та вміло Охоронці карають своїх слуг за недбалість та невдачу, перетворюючи негаразди на свій успіх. І зрозуміють, що не можна стояти в них на дорозі.

 Лорд Мін скривився, спостерігаючи, як зомбі наближається, повільно, але неминуче, раз за разом атакуючи його вогняними спалахами, які він відбивав щоразу слабше, відчуваючи, як сили його згасають з кожним кроком того, що колись було вродливою дівчиною.

 Він заволав від болю, коли вогняні кігті зімкнулися на його плечах і підтягнули його горлянку до щелеп зомбі, розкритих для укусу. Останнім, що він побачив, був срібний метелик на вилиці трупа, розділений навпіл чорною полосою згнилої шкіри.

Кінець