Герцог Фламберг - Недосяжність, Герцог Фламберг

Біла пустеля розкинулася навколо, немов гігантський полотно, вишите срібними нитками інею. Кожне дерево – самотня постать, оголена та безпорадна, стоїть як мовчазний свідок минулої осені. Гілки, що колись були вкриті густим листям, тепер простягаються вгору, наче молячи про тепло.

Тиша, що панує в лісі, здається всепоглинаючою, як безодня. Вона проникає в кожну щілину, в кожну душу, що заблукала в цьому білому світі. Лише іноді почується ледь чутний шепіт вітру, що ніби плаче над замерзлою землею. Цей звук нагадує гімн самотності, сумну мелодію, що колихає гілки дерев.

Сніг, що лежить пухнастим килимом, приховує під собою всі сліди життя. Ніде не видно жодної тварини, ні одного птаха. Все заснуло, зачароване морозом. Світло, пробиваючись крізь суцільну білизну, не в змозі розігнати відчуття самотності та порожнечі. Воно лише підкреслює контраст між яскравим минулим і сумним сьогоденням.

+++

Якщо помітили помилки, будь-ласка напишіть в коментарях.

Якщо сподобалося підтримайте лайком і підпискою.

Кінець