Торія Онопрієнко - Зона скляних пустель (збірка віршів), Торія Онопрієнко

Ми кров'ю стікали, а ви все сміялись, 
Бо вас веселили страждання і біль... 
Ми плакали ридма, а ви не спинялись, 
Снаряди пускаючи в нас звідусіль...

Ми з криком вмирали, спасаючи рідних, 
Ви нас "рятували", мабуть, від життя... 
Повільно втрачали ми сильних і гідних... 
Як шкода... Бо їм вже нема вороття...

І скільки тих днів проминуло відтоді? 
Вже рік? Як же факт цей лякає мене! 
Як хочеться вам всім сказати вже: "Годі!"
Повірте, вас кожен у нас тут кляне!

У кожному закутку знають: ви - ворог! 
І це відіб'ється в серцях назавжди! 
Нехай від вас лишиться лиш один порох! 
А з наших земель зникнуть ваші сліди...

©Торія Онопрієнко