Анна Нікош - Людині потрібна людина…, Анна Нікош

З того дня Віта зі мною дружби не водила і , навіть, демонстративно ігнорувала мене.

Лиш один раз люто прошипіла , що я лише на два роки її старше , а така поважна дама і з дорослими дядьками дружбу маю , і з ними на машині катаюсь. А так , як і на слова , і на думки цієї очманілої дівчини мені було наплювати, то я не звертала уваги на неї в питаннях , що не стосувалися роботи.

З  Романом же наші « відносини» набували шалених обертів. І цілувався він вже значно краще.

Якось зранку мені прийшло смс-повідомлення : « Сьогодні заберу тебе з роботи. Запрошую тебе до себе в гості. Фільм подивимось.».  
Я відповіла згодою і отримала ще одне повідомлення : «Тебе вже чекають кімнатні капці , зубна щітка і я.» А згодом ще одне: « Ти ж не проти залишитись з ночівлею?»

Я , наче , підстрибнула всередині свого тіла.

І хотілося, і кололося.

По гороскопу і по життю рак , роблю крок вперед і два назад , тому перша думка була про те , що я вдягну; а друга - як відмовитися від такого побачення.  І чи треба воно мені? Це ж точка неповернення.

Подумки , дала собі ляпаса і вирішила , що я дуууже смілива , ніхто і ні до чого мене не змушуватиме.  Завжди можна повернутися додому, таксі працює цілодобово. Треба йти . Спробую , а може мені сподобається, чим чорт не жартує? 

Мій вибір випав на  нову  сексуальну червону мереживну білизну , а зверху я вдягла якесь миле , скромне платтячко. Біполярний розлад на мінімалках , так би мовити…

Кімнатні тапочки були рожеві з пушком ( як із простітутошної) ще й на невеличкому каблучкові.  Веселенькі такі.

А зубну щітку, як і фільм я так і не побачила…

Він накинувся на мене з порога , а я на нього  -  то була якась магія між нами .

Кров закипіла , аж подекуди тіло поколювало від перезбудження.

В той момент , коли на мені залишилися лише лівчик і шматочок тканини на моїй розкішниці , відкрилися двері і зайшла мама Ромчика.

« Приємно познайомитися », так би мовити.

І для мене загадка й досі , чому вона , побачивши на порозі жіноче взуття , не постукала , а увірвалася в кімнату і ніби щось шукала у кімнаті , поки я ховалась під ковдрою.

Як вам знайомство з майбутньою свекрухою ???
 

Коли вона все ж щось знайшла і пішла на кухню , то я швидко вдяглася і,  не дивлячись  Роману в очі, згоряючи від сорому і обурення ,   сказала: « От і додружились , бляха. Більше мені не дзвони ».
 

Довго він біг за мною і намагався вибачитись , виправдатись і пожартувати. Але такого сорому в своєму житті я ще не відчувала . Мої червоні щоки і зіпсований настрій прискорювали бігство з місця події в протилежному напрямку. Ромчик пояснював , що він живе сам і не знає , чого мати прийшла без попередження і що її взагалі не повинно було бути в місті цього дня і тому подібне.

Я прийшла додому , вимкнула телефон , кинулася в ліжко . Мене колотило від гніву і сорому.

Чи мені чоловіків забракло , що я на цьому  Ромі вклякла ?!

І цілуватися не вміє , і три місяці , навіть , за руку не тримав , а тут ледве не з’їв мене , і ще й з мамою таке «чудове» знайомство вийшло.

Супер. Комбо. Джекпот супер лото.

Мій Ромео , на диво , не завалив мій телефон дзвінками і повідомленнями . Лише одне смс: « Так, ситуація негарна , але через роки ми назвемо її смішною. Якщо захочеш…»

Мій мозок закипів ,  що саме він мав на увазі : « якщо захочеш» ? - продовження стосунків? У нього , мабуть , серйозні наміри. Тому він так довго до мене придивлявся , а потім зважився ? Короче кажучи , заінтригував.

Дзвоню йому :
 

— Ром , що мама про мене сказала ?

— Привіт , Юлясику , ти що всю ніч про це думала ? Ну , яка різниця , що сказала моя мама ? Ти ж не з нею зустрічаєшся.

— Просто , якщо ти плануєш зі мною серйозні стосунки, то мені важлива думка твоєї мами про мене , а як ти просто розважитись хотів, то й добре, що нас перебили. Все закінчиться , не почавшись.

— Не гарячкуй. Нічого не закінчиться .Мама сказала, що ти дуже молода . Для мене дуже молода.

— Ясно, ну, не вийшло , так не вийшло…

— Юль, моя матір давно сватає мені дочку своєї подруги , тому й така неприязнь. Але я дорослий чоловік і поради матері щодо жінок не потребую. Заспокойся , прошу, - витримав невелику паузу і додав: - Вийдеш? Я  біля твого під’їзду.

О, це так романтично : квіточки, шоколад і його мила посмішка розтопили моє перелякане серденько і я відтанула. В голові майнула думка « добре, таки спробуємо ще раз».