Анна Нікош - Людині потрібна людина…, Анна Нікош

Це  було не зовсім побачення.

Ні того дня , ні на протязі наступних трьох місяців.

Ми просто проводили разом час. Нам було разом легко і цікаво , незважаючи на різницю у віці.

Він , навіть , мовчав цікаво. А  я постійно несла якісь нісенітниці , нервуючи . Зараз трохи соромно згадувати те все і надіюсь , що йому воно вже все забулося…

А потім ми вирішили поцілуватися.

Мовчав він краще , ніж цілувався. Якось так .

Не моє.

Хоч тікай.

Але , мені з ним дуже цікаво спілкуватися . І комфортно перебувати разом . То ж навчу , саме так , як подобається мені…
Я за своє , ще не таке довге життя , перечитала дуже багато книжок , а обговорити їх було ні з ким. А Роман умів слухати і підтримати бесіду на різноманітні теми , як ніхто інший. Будь то життя короля Англії Генріха Восьмого чи Фестиваль індустрії краси « Дзеркало Моди» - з Романом мені хотілось обговорити все на світі.

Але про особисте розповідав небагато.

За  всі три місяці нашого спілкування , я тільки почула від нього , що  був одружений , вже 4 роки як розлучився , а півроку назад від нього пішла кохана дівчина , просто мовчки зібравши речі , поки його не було вдома. Вони жили у Харкові і тому він повернувся в рідне місто , бо спочатку було важко про неї згадувати , дуже сильно любив.

От якось про те , про се кожного дня ми з ним і спілкувалися , знайомилися ,  між нами зароджувалась симпатія…

А одного дня Роман приїхав за мною на роботу.

Вгадайте , чия щелепа зустрілася з асфальтом ? - Так , у Віти.

Бо це ж був він ,  Роман - її план на щасливе і безбідне майбутнє.

Я , навіть , не здогадувалася. Та й не дуже вникала в її балачки , щоб провести якісь паралелі. 

Даремно , хоч би була б готова до того , що мене чекало потім.

В чому вона мене тільки не звинувачувала , жах !

Що я спеціально їй плани попсувала і з-під носу такий гарний екземпляр вкрала , їхньою інформацією скориставшись.

Коротше кажучи , наслухалась я про себе всякого.

А її мамаша взагалі здивувала , почала про мене по місту  розповсюджувати недобрі чутки .І що я чоловіків міняю , як рукавички і взагалі не жадна на інтим. І що в лікарні , де вона працює, я проходила лікування у венеролога. 
Доросла жінка , а туди ж !

Такого бруду в свою адресу я ще не чула і стовідсотково не заслуговувала. Тому вирішила я скажених курок трохи общипати , але не зовсім своїми руками.

Так, як ми з Романом були більше друзями , ніж парою , у нас виявилося багато спільного , тому я знала як треба діяти.

Вирішила влаштувати очну ставку , щоб раз і назавжди закрити питання моєї непорядності і його , нібито , зацікавленості у стосунках із моєю колегою.

Сталося це в дуже зручний і вдалий момент , коли Віта і її мати  були в салоні  під закриття. Рома приїхав із Сашком , нашим другом, забрати мене з роботи . Я вирішила відрекомендувати хлопців перед  ексцентричною сімейкою , як своїх друзів.

А коли надокучлива мамаша зненацька кинулася на шию Ромчику , як давня подруга чи родичка ,  почала цілувати в щоки  і запрошувати в гості  , всі ошаліли , особливо Роман . Він не любить тісного контакту з чужими людьми ( і я про це знала) , то згріб він ту тьотю в сторону і попросив йому не докучати , а тримати свої емоції при собі . А Сашко , що мав достатньо гострий язик і такий же гострий розум , не втримався і сказав :

— Ви , жіночко, заміжня , не гоже так поводитися. Ми з вами не друзі, а лише знайомі  вашого  чоловіка . Не треба на нас кидатися , тримайте себе в руках , - наче з гумором , проте цілком серйозно , підколов жінку Сашко . -  Ми сюди не до вас приїхали , а до своєї подруги , щоб підвезти її додому , - поставив її на місце Олександр.

— Юлька ,  давай свою сумку мені і сідай в машину , а то ми поспішаємо.

Ото було шоу !

Те отупіло здивоване обличчя  я запам’ятала назавжди. Тій нахабі , видать , до цього моменту ніхто і ніколи  достойно не відповідав і ефект був неймовірний !

Ми сіли в машину і поїхали , а Віта зі своєю  мамашею залишились підбирати свої щелепи і залишки гідності з асфальту .