Аніта Мілаєва - Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва

глава 33.1

Деміон

 

« І навіщо я тільки залишив її одну, знав же, що не можна, і залишив ».

« І як без неї жити? »

« Не варто було з самого початку затівати обман і прикидатися магом ».

Ось такі думки миготіли у Деміона в голові, поки він метався по камері. Багато тяжких роздумів і емоцій повних обурення, болю від втрати і відчаю. Ось уже цілу годину він не міг прийти до тями, бігаючи взад-вперед. Доводи Рейгалема не справили на Деміона належного враження, втім, ніхто й не сумнівався, що дракон погодиться спокійно сидіти на місці, коли його бонобi загрожує небезпека. Чоловіка лякало більше розуміння, що він не відчуває зв'язку з Христиною, немов вона знаходиться в іншому світі. А втратити її знову Деміон не міг.

Погляд впав на сусідню камеру, у якій так само люто метався принц.

- Фор, розкажи мені про свою новознайдену бонобi, - попросив він, намагаючись відволіктися.

На відміну від Деміона Форнітель не втратив свою здатність аналізувати поведінку оточення, хоч і знаходився у стані злості і розпачу.

- Я не встиг побачити її обличчя. Судячи з мітки, вона з іншого світу. - констатував чоловік, згадуючи всі факти. - І найголовніше, моя мати щось знає, вона постійно відводила очі в бік, намагаючись не зустрічатися зі мною поглядом, та й вигляд у неї був дуже стурбований.

-Ти перебільшуєш, навряд чи Лолена причетна до викрадення твоєї бонобi.

- Як знати, як знати, - задумливо мовив Форнітель, зупиняючись біля стіни, - щось тут явно не так.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍