Ліра Куміра - Мама для дракончика, Ліра Куміра

Більше ми не розмовляли, адже кожен зайнявся своєю справою. Тепер я вже була ледь не експертом, на око визначаючи, до якого з яєць потрібен індивідуальний підхід, тож щойно закінчила з першою половиною дитинчат (по кожне з них приходила помічниця головного лікаря, щойно я повідомляла їй через переговорний артефакт, що в нас тут поповнення), то помітила відсутність свого наставника в кабінеті.

- Хм... І давно я тут одна? До речі, а чи не час нам на обід? - Потягнулася, розминаючи змучене сидінням тіло, і подивилася на місцевий аналог годинника, зазначаючи, що ледь не запізнилася.

Елеонора зустріла мене з усмішкою, схоже трапилося щось хороше, і я не помилилася:

- Ліна! Сьогодні Ірліан практично зміг прийняти людську іпостась! Мар звільнився раніше і, не ставши тебе турбувати, відвів нашу Міланію до її істинного, так ось після цього, - жінка ледь не плакала, - всього на мить, але він почав обертатися, щоправда, після цього драконяча сутність нашого сина взяла гору, але ж у нього майже вийшло! - Ну от, поки я допомагала малечі, наставник випередив мої бажання, вирушивши разом з онукою до власного сина.

- Чудова новина, - цілком щиро посміхнулася, обіймаючи заплакану матір. - Тоді я навідаюся до Ліра, може, й тут у нас щось вийде, - Елеонора закивала мені, запевняючи, що догляне за моїм синочком:

- Ви тільки пообідайте, Марія якраз накрила на стіл, - я не бачила сенсу відмовлятися і приєдналася до малечі, яка зайняла свої місця в місцевому аналогу їдальні.

Ну а потім я, як і обіцяла, попрямувала в палату до Меліріана, акуратно займаючи місце біля його ліжка:

- Привіт. Вибач, що не приходила, просто так вийшло. Кір зараз на якомусь завданні, а я ж до пуття і не знаю, де він, що з ним... - вже звично почала розповідати імператорові про те, що відбувається в нашому житті. - Лір, повертайся, а? Мені важко, і я хочу, щоб ви обидва були поруч. Адже я відчуваю, що Соня переживає, а вона ж зараз всього лише крихітна ще не народжена малеча, - я міцно стиснула долоню чоловіка, намагаючись зігріти своїм теплом.

Загалом я пробула близько години поруч із правителем, старанно розповідаючи йому всілякі дрібниці, які стосувалися його доньки, батьків, мене. Ну, а попрощавшись, пообіцяла прийти завтра. Довго засиджуватися я не могла, адже на мене там чекали маленькі дракончики, яким вже час було з'явитися на світ. Але виділяти трохи часу в обід я все ж зможу...

***
Відтоді минуло вже понад тиждень, я так само продовжувала працювати в лабораторії, на моєму рахунку вже було три сотні "новонароджених", і я не збиралася на цьому зупинятися. Лір поки ніяк не реагував на мої візити, але я не втрачала надії, коли-небудь він обов'язково прокинеться. Я в цьому впевнена.

Про Кіріана досі не було жодних звісток, я кілька разів заводила розмову з екс-імператором, але в нього, на жаль, також не було відомостей. Зв'язок із загубленим світом був відсутній, і ми не могли дізнатися що ж там відбувається і чому хлопці не повертаються. Але в одному я була впевнена точно: Кір живий.

А значить мені тільки й залишалося, що чекати його, сподіваючись на швидке повернення свого істинного.

- От тільки прийди... Я спершу обійму тебе міцно, а потім напіддам за те, що так надовго залишив мене одну! - шепотіла я ночами, коли так і не могла заснути.

День змінювався днем, і от вже місяць залишився позаду. За цей час я встигла виснажити не тільки себе, а й, здавалося б, спокійного Марліана, військові в палаці так і зовсім від мене шарахалися, або ще здалеку заперечно хитали головою, збігаючи в найближчий коридор.

Поруч із Філіпом я намагалася бути веселою і життєрадісною, а щойно малюк засинав - скидала з себе спокійну маску, дозволяючи струменями води змивати сльози і переживання. А вночі я бачила його: втомленого, закривавленого, але незламного. Мій чоловік стійко прикривав своєю спиною острівець життя, що залишився цілим на якійсь планеті.

- "Ще трошки, маленька. Потерпи", - я ствердно кивнула і провалилася в сон без сновидінь. Здавалося, щось важливе мало вирішитися саме сьогодні, і мені обов'язково для цього знадобляться всі мої сили.

А ранок у мене почався з гучного стуку в двері та криків екс-імператора:

- Ліно, вставай, у нас НС! - Я зіскочила з ліжка і понеслася відчиняти, поставши перед чоловіком у розпатланому вигляді:

- Що таке? Кіріан? - Останнім часом я тільки про нього і могла думати.

- Ні, розбите яйце. Я не знаю, як так сталося, але малюк ось-ось помре, - більше не питаючи ні слова, я накинула поверх піжами халат, попросивши першу-ліпшу в коридорі служницю наглянути за Філіпом, а сама кинулася слідом за Марліаном у лабораторію, де на підлозі ридала незнайома мені жінка, а її намагався заспокоїти розгублений чоловік.

- Де? - Почала озиратися на всі боки, і мені вказали на згорнуті в простирадло скривавлені уламки.

Кинулася вперед, на ходу розпоровши власну долоню, і почала щедро поливати дитинча кров'ю, інтенсивно ділячись із ним силою. Конспірація конспірацією, а дитину я просто зобов'язана врятувати.
Я відчувала, що життя буквально витікало з крихітки, але не могла дозволити їй померти. Ні, тільки не коли я поруч. Провела ножем по другій долоні, помітивши, як колишній правитель приготував для мене відвар, але заперечливо хитнула головою:

- Не зараз, спершу витягну його, - прошепотіла одними губами і продовжила вливати в нього магію.

А коли через важких півгодини ми все ж почули дитячий крик, я просто сповзла на підлогу, старанно намагаючись побороти нудоту, що підступила до горла грудкою.

- Тримайся, дівчинко моя, - клопотав біля мене Марліан, поки щасливі батьки недовірливо притискали до себе маленького дракончика. - Ось, випий. Зараз стане легше, - я слухняно проковтнула огидний на смак відвар і прикрила очі, акуратно погладжуючи свій підрісший животик.

- Уже все добре. Мама в порядку, - звично говорила з донькою, відчуваючи її занепокоєння.