Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

На вулиці вже майже стемніло, і мені стало холодно. Довелося обійняти себе руками, щоб трохи зігрітися.

— Коли ми поїдемо додому? — спитала я в Гордія, але намагалася говорити так, щоб він не зрозумів, що мені тут нудно вже.

Він швидко глянув на мене і почав збирати інструменти в ящик. Я підійшла до нього, щоб допомогти йому.

— Зараз поїдемо, — відповів він. — Ти втомилася?

— Мені завтра треба рано прокидатися, бо в мене фотосесія, — сказала я.

— То ти весь тиждень будеш зайнята? — поцікавився хлопець.

— Майже. А коли другий етап?

— У неділю, — мовив Гордій і подивився на мене. — Ти прийдеш?

— Прийду, звісно ж. Чи мені краще не приходити, щоб ти зосередився на заїзді? — спитала я, піднявши одну брову.

— Ні, ну ти, звичайно, полонила мої думки, але ж не настільки. Під час перегонів я не бачу нікого та нічого, окрім автомобілів та дороги.

— А як же твої слова, що ти б вискочив з автомобіля, якби побачив, що я знепритомніла?

— Поліно, я б навіть не помітив тебе на трибуні серед усього натовпу. Ти хіба не бачила скільки там людей?

— Отже, ти сказав мені це, щоб я дозволила тобі поцілувати мене? — з неприхованим роздратуванням спитала я.

— Заберу цей ящик, — пробурмотів Гордій і передбачливо сховав коробку з інструментами далі від мене. — Це не змінює того факту, що я справді хвилююся за тебе, Поліно. Ти далеко не на останньому місці для мене.

— Добре, — сказала я та видихнула. — Бо я почала думати, що ти прикидаєшся біля мене.

— Навіщо мені це?

— Не знаю. Може, щоб затягти мене до себе в ліжко?

— Ти вже була в ньому, — Гордій усміхнувся, — а сьогодні вночі прийдеш знову.

— От і не прийду! — уперто сказала я. — Залишуся у своїй кімнаті, бо в мене ліжко зручніше.

— Це ми ще подивимося, — нахабно буркнув хлопець. — Можемо уже їхати додому.

Я усміхнулася, бо таке мені подобалося більше. Я була така втомлена, що мало не заснула в автомобілі по дорозі. Коли ми приїхали додому, то я одразу ж попрямувала до ванної кімнати, щоб прийняти душ. Також змила макіяж і нанесла доглядові засоби на обличчя.

Коли виходила з ванної кімнати, то ледь не стукнулася з Гордієм. Він, здається, зібрався приймати душ. Його погляд пройшовся по моєму тілу, а я сильніше притиснула рушник до себе, щоб він раптом не впав. Мене трохи збентежив його погляд, тому я поспішила до своєї кімнати. Як тільки зачинила за собою двері, то почала знервовано намотувати круги. Піти до нього чи краще не тривожити ні його, ні себе? Вагалася, бо мені водночас хотілося знову заснути в його обіймах, але також я боялася.

Я швидко переодягнулася у піжаму, що складалася з коротких атласних шортиків та такої ж майки на тонких бретельках. Сумніви досі гризли мене. Мені страшно прив’язуватися до нього. Та я вже й так надто сильно прив’язалася до Гордія, якщо таки здалася та пішла до нього в кімнату. Коли я зайшла всередину, то помітила, що він сидів на краю ліжка. Хлопець підняв свою голову, зустрічаючись зі мною поглядом у темноті. Я повільно підійшла ближче, зупиняючись навпроти нього.

— Місяць знову сильно світить у мою кімнату, — збрехала я.

— Дивно, бо місяць зараз з мого боку, і саме тому мені довелося закривати штори, — сказав Гордій та задоволено усміхнувся.

Дідько! Я відчула, що мої щоки сильно почервоніли, бо він спіймав мене на брехні.

— Мабуть, мені привиділося, — пробурмотіла я. — Піду тоді до себе.

Я розвернулася і вже зібралася йти до дверей, як Гордій різко схопив мене за руку та потягнув на себе. Так я опинилася в нього на колінах. Наші обличчя були в сантиметрах одне від одного. Я важко ковтнула, дивлячись йому в очі, а моє серце ледь не вистрибнуло з грудей. Він підняв свою руку та обережно заправив переднє пасмо мого волосся мені за вухо. Я завмерла, спостерігаючи за ним.

— Що ти там сьогодні говорила про морозиво? — глибоким голосом заговорив Гордій. — Залюбки послухаю ще раз.

Я перекинула одну ногу через нього та сіла зручніше на колінах хлопця. Його очі пильно слідкували за мною. Я закинула свої руки на його шию та нахилилася ще нижче. Він же почав легко проводити долонями по моїх ногах.

— Казала, що буду облизувати його, — прошепотіла я хриплим від бажання голосом. Я провела кінчиком свого язика по його нижній губі, — що буду кусати, — я легко закусила його губу зубами та потягнула її, — що буду насолоджуватися солодким смаком. Приблизно ось так!

Я поцілувала хлопця, запускаючи свій язик йому в рот. Він одразу ж відповів мені, цілуючи у відповідь. Його руки почали активніше погладжувати мої ноги, стискаючи їх. Це розпалювало мене ще більше, і я цілувала його сильніше. У животі з’явилося приємне тепло, а тіло тремтіло від бажання.

Гордій обійняв мене за талію та ліг на спину, тягнучи мене за собою. Я продовжувала цілувати його губи навіть тоді, коли лежала на ньому. Він запустив свої руки мені під майку, досліджуючи кожен сантиметр мого тіла. Шкіра вмить покрилася сирітками від його дотиків. Гордій вимальовував круги пальцями по моїй спині. Я ж уже мало не згорала від бажання. Мені хотілося зупинити це божевілля, але просто не могла. Він так палко цілував мене у відповідь, що я мало не розтанула на цьому ліжку. Мені стало важко дихати, і я трохи відсторонилася, спираючись на руку біля його голови.

— Що ти робиш зі мною, Поліно? — прошепотів Гордій так тихо, що я ледь почула.

Він так само глибоко дихав, розглядаючи моє обличчя. Хлопець поклав свою долоню на мою щоку, погладжуючи її великим пальцем. Я трохи напружилася, коли дивилася в його очі. Він хотів мене, і я відчувала це. Його інша рука все ще була під моєю майкою. Я шумно видихнула, коли він провів пальцями по моєму животі та ребрах. Його рука повільно піднялася вверх, зачіпаючи груди. Іскри бажання пройшлися моїм тілом, змушуючи мене вигнути спину, а я ледь стрималася, щоб не застогнати. Коли його пальці зачепили пояс моїх шортів, я помітно збентежилася. Він дивився на мене так пильно, наче хотів побачити у моїх очах дозвіл рухатися далі.