Джулія Рейвен - (не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен

— Цілком, — схрестивши руки на грудях, запевнила Олександра. І подумки благала коханця не помітити її надлому в голосі. — Якщо хочеш, можу з відсотками повернути. Нас більше нічого не пов'язує, крім мого боргу.

Про спільну майбутню дитину дівчина малодушно змовчала, бо не хотіла прив'язувати до себе Бориса "зальотом".

— Знаєш що, відьмо... — чоловік заткнувся і недбало махнув рукою. —  Утім, неважливо. Більше я тебе не потурбую. Не переживай.

Гучний хлопок дверей пролунав як рятівний гонг, але чомусь легше від того, що  Борис пішов, Саші не стало. Змахнувши швидку сльозинку, вогневолоса дівчина начепила на себе незворушний вигляд і повернулася до працівників. Потрібно зібратися, показ через кілька днів.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно