Автор невідомий - Народні казки - Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

вона взяла дійницю, намастилася так, що її ніхто не видів, сіла на коцюбу і поїхала через димар на поле між селами. Разом з відьмами вона вибрала росу і молоко від кожної звірини і зайшла до свого села до сусіди, щоби відібрати молоко його дуже моло-кодайної корові.

Сусід цей не спав цілу ніч, а по браму стайні прибив борону з зубцями, котру робив потрошки цілий рік. Відьма, прийшовши до стайні, злапалася. Чоловік розпутав її з борони, і вона перекинулася в красного коня. Тоді сусід казав закликати коваля і підкувати її. Потім запряг її до воза, наладованого мішками збіжжя, і вона мусіла тягнути догори до млина. Кілька разів ставала, тільки він бив її немилосердно, аж падала під буками. Нарешті привів її додому і прив’язав до жолоба в стайні.

На другий день приходить, а при жолобі стоїть дівка, сусідова донька. Він узяв і запровадив її до хати. Страшно було дивитися, як та дівка виглядала. Вся в синцях та шрамах, а руки і ноги попідбивані підковами. Він змилосердився над нею, повідривав підкови і пустив її, кажучи:

— Абись більше не приходила по молоко! Се маєш за то, щось хотіла мене, бідного, ущербити.

Відьма пішла додому і заснула. Зі збитків один чоловік обернув її ногами так, де лежала голова, і вона спала чотири дні, не прободжуючись, як мертва. Аж коли її знов обернули, то встала і сказала:

— Як же я довго спала!

Від того часу, коли рани вилічила, не хотіла вже йти за молоком.

Дівчина-чарівниця

Одного разу, коли одна дівчина вийшла заміж, чоловік не міг балакати. Не пройшло і одного дня, як він почав говорити.

От пішла жінка до однієї ворожки і розказала їй усе це. А баба та питає:

— В тебе є дома коло хати бузок?

Вона відповідає:

– Є.

— Вночі, опівночі, вийди на вулицю і відрахуй од того бузка три кроки і починай копати. Те, що найдеш там розкопане, спали. І потім побачиш, що з цього вийде.

Жінка так і зробила. І коли вона спалила те, що було загорнуте в бумазі — а там був якийсь порошок, — то як зайшла до хати, то почула, що чоловік її гукає. Він почав знову балакати.

У цього хлопця була ще одна дівчина, яка його любила. А коли він найшов цю другу, на якій оженився, то та перша почала йому мстити. І взяла й насипала порошку такого. А цей бузок вона посадила, як вони ще дружили. І тепер вона підсипала, і він став гавкати.

Оце така відьма

Свиня чия-небудь вирвалась, лісу прокусила, дівчат налякала, то вони кажуть, що відьма зробилась свинею.

Були панські ожереди соломи. І як вже не хватало прогодувать скотину, іде до панського ожереда, насмикає соломи, кладе на себе, соломою обвішається (бо в’язка розтруситься), аж до землі висить, людини не видно. А хлопці й дівчата стрічають. Кажуть, бачили відьму, копицею зробилася відьма. Копиця соломи суне.

Бували в пана корови, а в бідного не було корови. Хотілося молока. Панська жінка бере відро і йде перед ранком, як вже корова напрягла молока. Видоює корову. Для цього, щоб корова добре молоко віддавала живенько, вона бере з дому буханку хліба, розкришує корові, корова поїдає, добре молоко припускає. І вона надоїла відро молока і пішла додому.

Хазяйка приходе вранці доїти корову — корова видоєна, молока нема. І корова звикає до «відьми», бо «відьма» підкидає під морду буханку хліба. А хазяйка не дасть хліба, і корова псується, хазяйці не дає молока ні в обід, ні ввечері.

Про відьму

I

Один чоловік прокинувся вночі та й почув, що собака гавкає. Дай, думає, подивлюся. Як він виходить, то бачить, що від хліба качається солом’яна коробка на дорогу. Він взяв ту коробку та й настромив на пліт, а сам пішов до хати.

На другий день переказують йому люди, що кума дуже слаба. Приходить він до куми, а та відразу:

— Ой що ж ви, куме, наробили, нащо ж ви мені бока прохромили?

А кум тоді каже:

— Та нащо ж ви, кумо, приходили до моєї корови?

То була не коробка, а відьма.

II

Якось в одного хазяїна була корова на стелінні. Вийшов він вночі до хліва. Коли бачить — коло корови сидить чужа кицька. Він зачинив двері та й хотів її зловити. Як став ловити, а та кицька перекинулась жабою! Він тоді зрозумів, що то відьма. Зловив ту жабу, відрубав їй ногу та й випустив.

На другий день приходить його сусідка з перев’язаною рукою до криниці по воду. Побачила його та й каже:

— Нащо ж ви мені, сусідо, пальці відрубали?!

— То треба ж було до моєї корови не приходити! — одказав чоловік.

III

Мати розказувала, що в материного батька була корова. Ну й усе її, наче, видоюють. Ну і прислідив той дід. Прислідив і якось він піймав, і на лапі прибив ремінця.

— А що він піймав?

— А сусіду піймав. Ну, собаку. І на лапі ремінця прибив. Як пішов до сусіди, то каже: «Що це в тебе таке?» — «Та це я зав’язала».

Про свекруху-чаклунку

А одні теж — поженилися, і спочатку було все дуже добре, а потім чогось стали дуже погано жити. Постійні сварки, бійки — вже та жінка й не стямилась від цього всього, вирішила піти до знахара. Вислухав її той дід та й каже:

— Візьми-но ту подушку, на якій ти спиш, і принеси мені.

От вона й принесла.

Дід розірвав та й витягнув з того пір’я клубок всякої нечисті — ганчір’я, коси, чорт-зна що…

— Бачиш? — питає. — Ото знай, що це твоя свекруха так тобі робить, щоб ти не жила з її сином!

Про чаклування

I

Були собі дві подружки. Дуже гарно вони ходили, завсіди вдвох. І до одної ходив хлопець. Вони любились, і дівчина та не знала, що її подружка теж його любить і завидує.

От одного разу пішли дівчата вдвох на город рвати цибулю. Тоді подружка вириває одну стрілку і каже шуткуючи до тої дівчини, що ходила з хлопцем:

— Не віриш, що ти цього листка не вковтнеш?

— Чом не ковтну? — засміялась дівчина.

А та ще її піддражнює:

— Закладаюсь, що ні!

От вона взяла й проковтнула ту стрілку. А не бачила, що всередині було маленьке ящіренятко.

От