Salamander - Темні нащадки, Salamander

Через декілька годин тренувань усі почали втомлюватися, але Каель був невблаганний.

- Ще раз, Ауреліє. І цього разу не дозволяй йому заганяти тебе в кут.

Вона кивнула й зосередилася. Цього разу її удари були точнішими, а рухи - швидшими. Даріус ледь встигав захищатися.

- Вражаюче, - сказав він, коли вони завершили. - Ти все ще небезпечна, сестро.

- А ти все ще легковажний, - усміхнулася вона.

Через деякий час Аурелія перервала тренування, згадавши про свій намір приєднатися до солдатів.

— Даріусе, продовжуйте без мене. Я йду до війська, — сказала вона, витираючи піт із чола. — Каелю, ти зі мною?

Каель кивнув, відклавши меч убік.

— Авжеж. Солдати теж потребують нашої уваги.

— Лукас, залишайся тут і потренуйся з Даріусом, — додала Аурелія, кидаючи погляд на Лукаса. — Ви обоє маєте вдосконалити свої навички.

— Як скажеш, — відповів Лукас із легкою усмішкою, готуючись до спарингу з Даріусом.

Аурелія і Каель покинули залу і попрямували до поля, де солдати вже розпочали свої тренування. На відкритому просторі панувала активність: фейрі тренувалися в стрільбі з луків, бою мечами та стратегіях оборони. Командири голосно давали вказівки, а солдати зосереджено виконували накази.

Аурелія зупинилася біля одного з загонів, привертаючи до себе увагу. Усі присутні миттєво випросталися, вітаючи її. Її погляд обвів солдатів, і вона відчула гордість за їхню рішучість.

— Продовжуйте, — сказала вона, кивнувши командиру. — Я лише спостерігатиму.

Кілька хвилин вона мовчки дивилася, як солдати відпрацьовують бойові маневри. Потім підійшла ближче і взяла до рук меч.

— Хто готовий до тренувального спарингу? Це чудовий шанс випробувати свої навички  — запитала вона, з усмішкою дивлячись на загін.

Молодий солдат вийшов уперед, трохи вагався, але його очі світилися рішучістю.

— Не соромся, — підбадьорила його Аурелія. — Покажи, чого ти навчився.

Вони розпочали спаринг. Аурелія рухалася впевнено, але обережно, дозволяючи солдату демонструвати свої навички. Інші спостерігали, вловлюючи кожен її рух і намагаючись навчитися чомусь новому.

Каель спостерігав за поєдинком, час від часу даючи коментарі солдатам, які стояли поруч.

— Зверніть увагу на її техніку, — сказав він, указуючи на Аурелію. — Її рухи швидкі, але зважені. Саме так потрібно діяти в бою.

Після кількох хвилин бою вона опустила меч і посміхнулася.

— Ти добре справляєшся, — похвалила вона. — Але пам'ятай, завжди тримай лівий бік закритим.

Солдат кивнув, його обличчя світилося гордістю.

Аурелія провела ще кілька годин із солдатами, даючи поради та спостерігаючи за тренуваннями. Її присутність підняла бойовий дух війська, і до кінця дня всі працювали з подвоєною енергією.

Коли вона повернулася до замку, її обличчя випромінювало задоволення.

— Як усе пройшло? — запитав Лукас, зустрічаючи її біля дверей.

— Наші солдати — найкращі, — відповіла вона, її голос був сповнений гордості. — Вони готові до будь-яких викликів.

Після тренування всі вирушили до кімнат, щоб перевдягнутися й підготуватися до наради. Аурелія йшла попереду, відчуваючи, як напруга повільно спадає. Лукас наздогнав її, торкнувшись її руки.

- Як ти? - запитав він, заглядаючи їй в очі.

- Втомлена, але в порядку, - коротко відповіла вона, не зупиняючись. - Це було потрібно.

- Ти виглядала неймовірно, - сказав він, усміхаючись. - Ти точно та, кого ці люди хочуть бачити своєю королевою.

Аурелія ледь помітно усміхнулася, але нічого не відповіла. У її голові вже крутилися думки про наступну зустріч із командирами.

Коли вони зайшли до зали для засідань, усі командири вже були на місці. Вони піднялися, щоб уклонитися їй, визнаючи її королевою.

- Сідайте, - впевнено промовила вона, займаючи місце в центрі. Поруч із нею сіли Каель, Даріус і Лукас.

- Час перейти до справ, - сказав Каель, беручи слово. - Ми зібралися тут, щоб обговорити наступні дії.

Командири стояли біля великого столу, на якому була розгорнута карта. На обличчях відчувалася напруга, але також і рішучість.

— Доповідайте про стан гарнізонів, — почала Аурелія, її погляд був пильним.

Першим виступив генерал Фалкір. Його голос був спокійним, але впевненим:

— Ваша Величносте, Північний регіон забезпечений ресурсами, але кілька гарнізонів потерпають від нестачі досвідчених офіцерів. Ми працюємо над вирішенням цього питання.

Слідом заговорив генерал Аркас:

— У Південних гарнізонах ситуація стабільна. Постачання йде за планом, але потрібна додаткова підготовка новобранців. Деякі з них ще не адаптувалися до нашої стратегії.

Каель кивнув:

— Ми підготуємо кількох інструкторів, які зможуть навчати їх на місцях.

Аурелія уважно слухала, записуючи в думках основні моменти.

— Дякую за вашу роботу, — сказала вона. — Забезпечте, щоб усі гарнізони отримали підтримку, яку вони потребують. І пам'ятайте, ми не можемо дозволити собі слабкості.

Один із командирів, літній фейрі з суворим обличчям, підняв руку.

- Ваша Величносте, дозвольте запитати: які ваші плани щодо захисту наших кордонів?

Аурелія подивилася на Каеля, який кивнув їй, даючи зрозуміти, що вона має відповісти сама.

- Наші кордони мають бути посилені, особливо на півночі, де Морван може атакувати. Але зараз наша головна мета - дізнатися більше про його пересування. Для цього ми повинні покластися на наших шпигунів і магів.

- А що щодо наших військ? - запитав інший командир. - Їхній бойовий дух зміцнився після вашого приходу, але нам потрібно більше ресурсів.

Каель втрутився:

- Ми вже працюємо над цим. Сьогодні до замку мають прибути нові поставки зброї та їжі.

Даріус додав:

- Також потрібно приділити увагу тренуванням новобранців. Наша армія може бути великою, але без належної підготовки вони не зможуть протистояти військам Морвана.

Лукас уважно слухав, час від часу кидаючи погляди на Аурелію.