Salamander - Темні нащадки, Salamander

Наступного ранку Аурелія прокинулася, м'яке світло ранкового сонця проникало крізь напівпрозорі штори, ніжно огортаючи кімнату. Легкий вітерець, що пробирався через відчинене вікно, приносив із собою свіжий аромат роси та квітів. Вона повільно потягнулася, відчуваючи, як тіло пробуджується після спокійного сну. Її думки були легкими, а серце – спокійним.

Аурелія неквапливо підвелася з ліжка, ступивши босими ногами на м'який килим. Вона підійшла до дзеркала, де її відображення зустріло її теплим, трохи розсіяним поглядом. Спершу вона зачесала свої довгі, хвилясті локони, ретельно розплутуючи їх дерев'яним гребінцем. Потім умостила волосся в легкий вузол, залишивши кілька пасм, які м'яко обрамлювали її обличчя.

Після цього вона вмилася прохолодною водою, яка освіжила її шкіру та подарувала відчуття бадьорості. Аурелія дбайливо витерла обличчя м'яким рушником і нанесла на шкіру легкий крем із ніжним ароматом лаванди. Потім вона обрала просту, але елегантну сукню пастельного кольору, яка підкреслювала її природну красу. На завершення легкий аромат польових квітів, який вона нанесла на зап'ястя, додав їй ще більше свіжості. 

Після того, як вона привела себе до ладу, до її кімнати зайшла Кора з підносом. На ньому стояв теплий сніданок: ароматний хліб із медом, трохи сиру, стиглі яблука та чашка гарячого трав'яного чаю. Кора і, як завжди, була уважною й турботливою. Вона поставила піднос на столик біля вікна й тихо промовила:

– Ти сьогодні рано прокинулася, Ауреліє. Але це добре – день обіцяє бути насиченим. Сподіваюся, сніданок додасть тобі сил.

Аурелія подякувала їй, сідаючи до столу. Вона взяла шматочок хліба, повільно намазала його медом і вдихнула солодкий аромат, який трохи заспокоїв її думки. Кора і залишила кімнату, щоб не заважати, але перед тим ще раз нагадала:

– Не поспішай, ти маєш трохи часу для себе.

Аурелія їла неспішно, розмірковуючи над тим, що її чекає сьогодні. Мед був теплим і заспокійливим, яблука соковитими, а чай, настояний на гірських травах, розливався приємним теплом по всьому тілу. Вона відчула, як напруга трохи спадає, хоча в глибині душі розуміла, що попереду ще багато випробувань.

Закінчивши сніданок, вона швидко перевдягнулася, накинувши легку сорочку і зручні штани, які не сковували рухів. Волосся було зібране у високий хвіст, щоб не заважало під час тренувань. Взувши м'які шкіряні чоботи, які добре тримали стопу, вона вирушила до тренувальної зали.

Зала була просторою, з високими стелями, освітлена м'яким світлом, що проникало крізь вузькі вікна. Уздовж стін висіли різноманітні види зброї: мечі, шаблі, кинджали, а також декілька луків із сагайдаками стріл. У кутку стояли манекени для відпрацювання ударів, а підлога була вкрита товстими дерев'яними дошками, які витримували навіть найважчі удари. У повітрі відчувався легкий запах дерева, змішаний із металевим відтінком сталі.

Даріус і Каель уже були там. Даріус, одягнений у темну туніку та шкіряні наручі, розминав плечі, виконуючи кругові рухи руками. Його меч лежав поруч на лаві, готовий до роботи. Каель, у світлій сорочці, закатаній до ліктів, вправно працював із дерев'яним тренувальним мечем, відпрацьовуючи удари по манекену. Їхні обличчя були зосередженими, а в рухах відчувалася впевненість і напруга. Вони знали, що ці тренування були не просто вправами – це була підготовка до майбутніх битв, де кожна помилка могла коштувати життя.

Вона привіталася коротким кивком і почала розминку, відчуваючи, як м'язи поступово розігріваються. 

– Ти сьогодні трохи запізнилася, – зауважив Даріус, не відводячи погляду від свого меча.

– Мала деякі справи, – відповіла вона спокійно, виконуючи глибокі нахили вперед. – Але тепер я тут, і готова до роботи.

Каель лише усміхнувся, знову повертаючись до манекена.

– Ну що ж, тоді не будемо гаяти часу, – сказав він, піднімаючи дерев'яний меч. – Попереду нас чекає ще багато роботи.

У цей момент двері до зали скрипнули, і до них приєднався Лукас. Він був у простій сорочці, трохи розтріпаний, із легкими тінями під очима, які видавали його недоспану ніч.

Лукас приєднався трохи пізніше, виглядаючи трохи сонним, але рішучим.

- Ви що, спите в броні? - пожартував він, дивлячись на Даріуса.

- Просто ти занадто довго ніжишся в ліжку, - усміхнувся Даріус у відповідь. - Хоча, мабуть, це приємно, якщо поруч із тобою королева.

Аурелія кинула на нього погляд, який змусив Даріуса стримати усмішку.

- Почнемо, - серйозно сказала вона.

Каель взяв на себе роль інструктора, пояснюючи основні стратегії.

- Сьогодні ми зосередимося на техніці швидкої атаки й захисту. Це ключове в боях із противниками, які використовують магію, - сказав він.

- І що, тепер кожен із нас має стати майстром фехтування? - запитав Лукас, кидаючи погляд на меч у своїй руці.

- Якщо хочеш вижити - так, - коротко відповів Каель.

Аурелія зайняла позицію, готуючись до спарингу з Даріусом.

- Не жалій мене, - попередила вона брата.

- І не думав, - відповів він із усмішкою.

Їхні мечі зіткнулися, створюючи дзвінкий звук, що розлітався по залі. Даріус атакував швидко й агресивно, але Аурелія вміло ухилялася й відповідала контратаками. Її рухи були граційними, як у танці, хоча іноді відчувалося, що вона трохи втратила форму.

- Добре, але швидше, - прокоментував Каель, спостерігаючи за ними. - Даріус, ти завжди передбачаєш її атаки, але це робить тебе вразливим до несподіваних контратак. Пробуй реагувати на інтуїцію, а не лише логіку.

Лукас тим часом тренувався з одним із командирів, відточуючи майстерність володіння мечем. Він вправно виконував удари, кожен рух був точним і впевненим. Його руки міцно тримали руків'я, а клинок розсікав повітря з легкістю, залишаючи за собою ледь помітний свист. Лукас відпрацьовував різноманітні комбінації: швидкі випади, захисні блоки та раптові контратаки. Його тіло рухалося злагоджено, наче кожен м'яз знав свою роль у цьому танці зі зброєю. Попри зосередженість на тренуванні, він постійно кидав погляди на Аурелію. Його очі видавали гордість і хвилювання, ніби він прагнув показати їй свою силу та майстерність, але водночас не міг приховати легкого хвилювання від її присутності.