Немченко Катерина - Учень дощу І, Немченко Катерина
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наступного дня ледь не уся академія зібралася на дворі та виїхала у напрямку великого міста, де сьогодні проходитиме фестиваль кольорів. Кожен вчитель керував своїм власним самохідним возом, куди вміщалися усі його духовні сини та першачки, яким він подобався. Вихованці старших класів відправилися до свята навпростець – по верхівках дерев, виконуючи невагомі стрибки. Молодші учні сиділи на своїх місцях та трималися за одну стрічку, як їм сказав духовний батько. А маги з 4 по 8 клас просто трималися купи, не втрачаючи з поля зору цілий рядок з транспорту. Хтось біг поряд, хтось практикувався у польоті, виконуючи повітряні стрибки близько до землі, але більшість вихованців просто сиділи у возі та їхали, спостерігаючи за зміною пейзажів.
Хаол сидів поряд із вчителем Ракором у окремому транспорті, що знаходився в середині ряду.
На місце усі прибули вже за дві години. Зійшли на землю і знищили свої вози, аби вони не заважали їншим.
Місто гуділо. Всюди ходили, літали та бігали маги різного віку та різних академій у власних кольорах, що майоріли справжньою веселкою, справжнім різнобарв’ям, коли вони змішувалися між собою. Однакового крою у кожного окремого класу та у дорослих. Блакитні, жовті, сині, червоні, сірі, зелені. Із білими чи чорними нижніми шарами, залежно від віку.
Система із чорною одежею для молодших класів та білою для тих, хто перейшов до сьомого, зберігалася в усіх навчальних закладах. Так само і з захистом для кінцівок – наручі, поножі, наколінники та налокітники, з відповідного матеріалу, були в усіх малих дітей, що бігали околицями, наче скажені. І тільки з віком, з кожним новим класом, дозволялося зняти один конкретний елемент, до поки чарівник не стане достатньо дорослим та сильним, аби захистити себе від забоїв за допомогою магії, а не «обладунків».
Правда для людей ця система була настільки хитромудрою, що розібратися у ній наважувалися одиниці. Однак торговці пам’ятали головне – у магів в чорній одежі нема грошей, тож заманювати їх до прилавку безглуздо.
Такі усталені правила вбрання, що показували не тільки статус, але і силу чарівника, підтримувалися усіма академіями, окрім двох – Безкрайньої гладі та Великого каменю. Перші зовсім відмовилися від халатів і з певного класу показували зміну статусу за допомогою аксесуарів. А другі - повністю переінакшили чоловічу форму, хоч у інших навчальних закладів вона була ідентичною із жіночою. Хлопчики Великого каменю носили темно-зелені куртки та штани по фігурі, що робило їх більше схожими на звичайних людських воїнів, а не на магів. Крім того, вони вже змалечку збирали все своє волосся у пучок, хоча решта проходила етапи хвостів і до пучка дозрівала ближче до старших класів.
«Дивні якісь,» - косився Хаол на цих хлопців, не помічаючи навколо жодного дорослого мага-чоловіка у схожому одязі. Були тільки два чоловіки-вчителя у зелених омаре, білих хано, із зеленою вишивкою ліан, з золотими поясами, як у інших педагогів, та з темною тканиною, яка повністю закривала їх пучки на потилиці.
Значно цікавіші зачіски були або у дівчат-підлітків, або у всіх учнів Безкрайньої гладі – ті маги ледь не все своє волосся примудрялися заплітати у найрізноманітніші косички, не забуваючи закріпляти на голові синю стрічку. Взагалі, стрічки були в усіх учнів. Тільки у дорослих чарівників цей елемент заміняла прикраса: з золота - у магів Злітаючих журавля та ластівки, з деревини - у Червоних лілії та тюльпана, зі скла - у Вічно сяючого сонця, з пір’я - у Легкого вітру, з крейди – у Безкрайньої гладі, з гілок, що квітнуть – у жінок Великого каменю, та з тканини у їх чоловіків-вчителів.
Крім самих магів різного віку та статусу, вулиці заповнювали паладини у металевих або шкіряних обладунках, що стояли під будівлями та дивилися за порядком. Кожен з них мав емблему на своїх грудях, яка символізувала якої школи напівкровкою він є. Однак, не дивлячись на дійсно велику кількість цих воїнів, Хаол ніколи і ні на кому з них не бачив емблем Легкого вітру чи Великого каменю. Виникала підозра, ніби у магів з цих шкіл взагалі не народжуються напівкровки.
І звичайно ж такий великий фестиваль не міг обійтися без людей. Без купи людей. Місцями здавалося, що їх навіть більше, аніж магів, що заполонили всі вулиці. Лавки з торговцями стояли тут і там, заманюючи гіпотетичних покупців криками про власний товар. Грали вуличні музиканти, до яких проявляли інтерес учні в сірому, що літали між будинків. Показували свою майстерність ілюзіоністи та художники, біля яких скупчувалися маги в жовтому, бажаючи розгледіти кожен елемент. Прямо тут готувалася різноманітна їжа, яка вабила кожного. Сувеніри, іграшки, розваги.
Весь день шуму, галасу та виступів випускників, частина з яких вже починала відверто панікувати, десь у стороні згадуючи основні елементи своїх тренувань. Дзвеніли дзвіночки, лунав сміх, хтось з Червоних квітів підпалив феєрверк та налякав торговця, що він скрикнув на всю вулицю, спровокувавши дівчачий сміх. Частина з підлітків показували паладинам язики і кривлялися, намагаючись вивести їх з себе та змусити покинути свій пост. Якісь учні знущалися одне над одним – чіпляли дощову хмару над головою, підпалювали одяг, сліпили світлом в очі, вирощували цупкі кущі під ногами, ліпили веселку на спину, дмухали пилом в обличчя чи змушували злетіти усі шари одягу, даючи іншим побачити спідні штани. Тільки вихованці Безкрайньої гладі здавалися на цьому тлі найбільш спокійними. Але і ті примудрялися кепкувати, створюючи спонтанні калюжі та багнюку на шляху своїх жертв. Безпечно не було ніде. Особливо, якщо ти маг. І на тебе не дивиться твій вчитель прямо в цей момент.
Хаол узяв наставника за руку. Доволі швидко всі учні та вчителі Злітаючого журавля розійшлися по місту, кожен шукаючи для себе щось цікаве. Дехто одразу побіг до друзів з іншої академії. Хтось до площі, де вже зовсім скоро мав початися виступ випускників Вічно сяючого сонця. А деякі зацікавилися дрібничками, якими торгували люди. Ракор повів свого вихованця до одного з таких.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Учень дощу І, Немченко Катерина», після закриття браузера.