Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

ви, чумаченьки, славні, молоденькі, а ви гожі та Божі,

Ох, і зробіть сьому чумакові домовиночку із рогожі.

Ох, і викопайте сьому чумакові а глибоку яму,

Ох, і поховайте сього чумаченька, а як рибоньку в’ялу.

Ох, і висипте сьому чумаченькові а високу могилу,

Ох, і посадіть на сій могилі й червону калину,

Ох, і щоб видно червону калину аж на всю Україну.

— Ох, і воли мої, воли половії, хто над вами паном буде,

Ой як мене, мене, молодого, на світі не буде?

ОЙ ЧУМАЧЕ, ЧУМАЧЕ

    — Ой чумаче, чумаче,

    Ой чумаче, чумаче,

    Чом нерано з Криму йдеш,

    Чом чумаків не ведеш?

    — А я веду, та не всіх,

    Лиш немає й одного —

    Брата мого рідного.

    Та зостався на Дону,

    Продає сіль на вагу.

    Сталась йому причина —

    Сіль з воликом прибила.

    Викопали дві ями,

    Там чумака сховали,

    Притрусили камишем,

    Поминали кулішем.

    Як зацвіте бур’янець,

    Як заплаче мій отець,

    Що синова голова

    В чужім краї полягла.

    Як зацвіте маківка,

    Як заплаче матінка,

    Що синова голова

    В чужім краї полягла.

    Як зацвітуть будячки,

    Як заплачуть братички,

    Що братова голова

    В чужім краї полягла.

    Як зацвітуть суниці,

    Як заплачуть сестриці,

    Що братова голова

    В чужім краї полягла.

    Як зацвіте синенька,

    Як заплаче миленька,

    Що милого голова

    В чужім краї полягла.

    Як зацвіте увесь цвіт,

    Як заплаче увесь рід,

    Що родичева голова

    В чужім краї полягла.

ЧУЖІ ЛЮДИ КОНОПЕЛЬКИ СІЮТЬ

  Чужі люди конопельки сіють,

  А наші у мішечку пріють.

  Ой ти, чумаче-небоже,

  Чом ти не робиш, як гоже?

  Ой ти, чумаче-голубче,

  Чом ти не робиш, як лучче?

  Чужі люди коноплі толочать,

  А наші свині волочуть.

  Ой ти, чумаче-небоже,

  Чом ти не робиш, як гоже?

  Ой ти, чумаче-голубче,

  Чом ти не робиш, як лучче?

  Та вже чумак дочумакувався,

  Штанів немає, в свитці зостався.

  Ой ти, чумаче-небоже,

  Чом ти не робиш, як гоже?

  Ой ти, чумаче-голубче,

  Чом ти не робиш, як лучче?

ТА Й ПІЙШОВ ЧУМАК У ДОРОГУ

Та й пійшов чумак у дорогу

Та зустрівся з бідою:

— Бідо ж моя, бідо, чого ти, молода,

Нащо мене ізстарила?

— Та не я тебе ізстарила,

Ізстарив тебе дурний розум.

Не пий різних водок,

Та не люби чужих жінок,

Будеш жити, як барвінок.

Та горілочка з пінка,

Зведе з ума чужа жінка.

Горілочки нап’ється,

А з ума зшибеться,

Хоч який розумний будеш.

Та пійшов милий в дорогу,

За ним жінка й у погоню;

Всі вози минає, а милого наганяє,

Голубоньком називає:

— Та вернися, милий, додому,

Плаче дитя за тобою.

Мале дитя плаче, а й отець-мати лає,

Тим нам хортуни немає.

Ой хортуно, хортовино!

Ой послужи хоть немного,

Поки осідлає чумак молоденький

А коника вороного.

Ой хортуно, хортовино!

Ой послужи й хоть уранці,

Поки обується а чумак молоденький

А в чоботи-сап’янці.

Ой хортуно, хортовино!

Нащо мене й остановила

При молодих літах,

При маленьких дітях.

Тепер мене й остановила.

Ой хортуно, хортовино!

Ой послужи хоть немного,

Служила й у панстві,

А служила у бурлацтві,

Послужи тепер у хазяйстві.

Рекрутські та солдатські пісні

ОЙ ГАЛОЧКИ-СИЗОПЕРОЧКИ, ПІДІЙМАЙТЕСЬ ВГОРУ

— Ой галочки-сизоперочки, підіймайтесь вгору,

Молодії новобранці, вернітесь додому!

— Ой раді б ми піднятися, туман налягає,

Ой раді б ми вертатися, гетьман не пускає.

Бодай гетьман щастя не мав, ні кошовий — долі,

Пішли наші новобранці не по своїй волі.

ТА НЕ ХИЛИСЯ, ЯВОРОНЬКУ, ЩЕ Ж ТИ ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ

Та не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький,

Не журися, козаченько, ще ж ти молоденький.

Та не рад явор хилитися, вода корень миє,

Не рад козак журитися, так серденько мліє.

Та нещасливий козаченько без долі вродився,

Взяли його в неволеньку, він сльозами вмився,

Та взяли його в неволеньку, забили в кандали,

Як забили й у кандали, ведуть перед пани.

Як привели перед пани, та й стали питати:

— Чи є у тебе, козаченько, отець та мати,

Що як станеш на камені, то й підківки знати?

— Якби в мене, пани мої, матуся рідненька, —

А то б у мене щонеділі сорочка біленька.

А то в мене, пани мої, не матуся — тітка,

В неї сини, як соколи, а я, як сирітка.

Та ведуть селом, ведуть мостом, крюком очіпають,

За ним іде два братика, сильненько ридають.

ГУЛЯЛА МАРУСЕНЬКА В САДУ ТА Й ЗАСНУЛА

Гуляла Марусенька в саду та й заснула,

Прийшов мій Ванюша, й а все чула,

Що люди говорять не з правдою,

Хотять уловити з громадою,

В солдати оддати неволею.

— А я того, Маруся, не боюся,

Богу, государю одслужуся,

Як піду додому, оженюся,

Возьму собі жінку паняночку,

У новім городочку дворяночку. 

Наймитські пісні

ОЙ ПОЛЕТИ, ГАЛКО, ДЕ МІЙ РІДНИЙ БАТЬКО

Ой полети, галко, де мій рідний батько,

Нехай мене одвідає, коли йому жалко.

Галочка літає, батенька немає,

Ой десь йому не жаль мене, що не одвідає.

  Ой попливи, й утко, против води прудко

  Та накажи моїй неньці, щоб прибула хутко.

  Утінка плаває, а матінки немає,

  Ой десь їм не жаль мене, що не одвідають.

Ой полети, орле, де мій братик оре,

Нехай мене одвідає, яке