Ася Віталіївна - Поцілунок долі, Ася Віталіївна

Розділ 29. Розуміння втрати

Павло:
 

-От це я дурак! Я справжній телепень!,- говорю ледь тихо про себе, допиваю віскі з стакану,- Бармен! Повтори ще раз.

-Ей, Коваленко? Що взагалі сталося?,- запитує поруч Саша,- Ти мене покликав серед ночі сюди навіщо? Щоб я дивився як ти напиваєшся?

-Я взагалі не пʼю.

-А, що по твоєму ти зараз робиш? Молоко через трубочку пʼєш?

-Я наївний ідіот якого навколо пальця обвели. Та лише якби це було все,- випиваю залпом налитий алкоголь. Міцний спирт спалює все горлі, але нажаль поки не на душі,- Бармене, ще дві такі порції.

-Може вже досить?,- забирає від мене стакан, який мені лише встигли обновити,- Що сталося з тобою, друже?

-Я втратив її,- впустив голову до землі приховуючи свої очі,- я втратив її, здається вже назавжди.

-Ти про Катю? Я думав ви помирилися.

-Ні, там все заплутано. Я просто телепень не повір її словам, а тепер жалію. Сашо, я таке вчудив, що мені соромно тепер перед нею. Вона мене ніколи не пробачить та не захоче бачити.

-Не розумію, про що ти говориш? Що взагалі відбувається?,- забирає від мене стакан, який я хотів перевернути в себе та насолодитися знову пекучим алкоголем,- Ти спочатку мені все поясни. А я допоможу чим зможу.

-Немає, що пояснювати. Я послухав словам сестри. Вона мені сказала, що Катя спить зі всіма і зі мною теж через роботу.

-Но це ж не правда. І ти в це повірив?

-Спочатку так. Але після сьогоднішнього розставання з Катею, я поїхав до сестри. Де випадково почув розмову її з Свєтою, вони там щось обговорювали план по знищення суперниці. А гірше те, що Оксана сказала їй, що вона мені,- показую пальцем на себе та знервовано розказую далі своєму другові,- Мені ніби наговорила всякої брехні та я повівся на то, як дурак. Ох, ти б чув як вона сміялась, а потім на колінах повзала вибачалася.

-В мене слів немає. Ну я знав, що твоя сестра стерво, але наскільки же не міг уявити,- від почутого Саша не замітно випив мій стакан з віскі, і так скорився ніби зʼїв шматочок лимона,- Фу, як ти це  так легко пʼєш навіть без закуски?

-Вона мені більше не сестра,- забираю інший стакан від нього та все випиваю залпом. Що мені залишається, як тільки не залити пекучий біль всередині?, - Ніколи не знаєш, на що здатні ті, кого ти думаєш, що добре знаєш,- я сьогодні втратив рідну людину та кохану людину, яку не зможу повернути після цього всього.

-Не кажи так. А з Катериною просто поговори, вона в тебе розумна, все зрозуміє та пробачить.

-Це вже навряд чи,- встаю з барного стільця, дістаю гроші та залишаю біля допитого стакану.

-Еее, ти куди в такому стані?,- зупиняє мене Саша біля виходу з бару,- Тільки не кажи, що сядеш зараз за руль?

-Саша, ти думаєш я вже повний дурень? Навіщо мені їхати? Давай пройдемося.

-Добре, друже,- разом зі мною виходить на вулицю. Ох, як тут добре вночі так прохолодно і не має клятих людей. Зараз точно не хочу нікого бачити. Люди такі гнилі бувають, кожен живе і за своєї вигоди. Я чомусь впевнений, що навіть Саша дружить зі мною теж не просто так.

-От скажи, ми дружимо давно, ти для мене теж як брат.

-До чого ти хилиш?,- на мить зупиняється та дивиться пронизливо на мене. Жаль, що не вмію читати думки. Та здається в нього на обличчі так і написано, що він не тямить, що мені спало на думку його запитати.

-Ти зі мною через гроші та статус, бо я бізнесмен?

-Ого, чоловіче ти здається сьогодні забагато випив,- починає сміятися та далі продовжує йти.

-Я серйозно тебе зараз запитую,- намагаюся говорити твердо та впевнено, але відчуваю як випитий алкоголь наздоганяє своє.

-Я твій друг, бо саме ти неодноразово витягував мене зі всяких бід, бо саме ти вислухаєш та підтримуєш без ніяких на те причин, бо саме зараз коли тобі потрібна якась допомога я теж йду тобі назустріч.

-От це так щирість від тебе. Неочікувано таке чути.

-А мені неочікувано, що ти напився взюзю,- починає сміятися та підпирає мене за плече, не даючи мені впасти,- Пішли тебе потрібно вкласти спати.

-Ні-ні, потрібно до Каті поїхати. Сашо, я так її кохаю. Залиш мене, я їду до неї,- намагаюся вирватися та все ж таки Саша мене втримав, ноги мене геть не слухаються. Та здається не тільки ноги і язик.

-Так, я і без твоїх зізнань це бачу. От скажу коли я так напиваюсь, то теж так поводжуся?,- розводить перед мною руками.

-Нііі, чоловіче ти гірше за мене пʼєш,- підходжу ближче та тикаю йому пальцем в плече,- мені щоразу приходилося тебе таскати на спині. А ти хоч раз би подякував, що я тебе не залишив в барі або під підʼїздом спати.

-Добре, в наступний раз подякую, а тепер пішли, щоб мені не прийшлось такого велетня нести на своїй спині,- почав сміятися зі своїх слів, а мені теж стало смішно, як я уявив собі цю картину.
 

От трясця! Голова квадратна. Хто ж клав цей клятий будильник? Від його голосного дзеленькотіння, голова нестерпно болить. Чи може це все ж таки через вчорашній алкоголь? Встаю з ліжка, проходжу до вітальні. Саша ще досі спить на дивані закутаний сірим пледом. Випиваю таблетку від головного болю, та ставлю в кавоварку робити дві каві. Вирішив прийняти душ та привести себе в порядок, бо таким мене точно не повинні бачити на роботі. Коли виходжу з ванни, одягаюсь в синій костюм та йду на кухню. Там вже з самого рання Саша біля вікна курить та пʼє каву.

-Скільки раз казати, що не можна в моїй квартирі курити. Відкрий ширше вікно, бо тут достатньо про пахло димом. 

-Та я лиш одну, нічого страшного не буде,- тушить недопалок об таріль біля чашки з кавою,- Доречі, я придумав як вам помиритись.

-І як?,- беру свою каву та відпиваю глоток. Розумію, що кава вже холодна, але я люблю саме таку. А найбільше мені подобається кава від Каті, вона вміє робити її смачною.

-Вам потрібна романтична вечеря. Уяви ви в двох в ресторані, все в свічках та квітах…

-Не продовжуй. Ооо, тільки не вечеря. Я вчора вже побував на такій де зробив ще гірше.

-Ну тоді, може кінотеатр. В мене є один знайомий, який працює в ньому. Зробимо там їй сюрприз і ти попросиш пробачення з валеким букетом червоних троянд. Від цього кожна дівчина розстає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍