Пауло Коельо - Переможець завжди самотнiй

дуже дорого, але для тебе він вирішив зробити їх безкоштовно, якщо ти йому дозволиш використати матеріал. Гримера та перукаря ми зможемо викликати завтра на ранок, а я спробую розвідати, чи знайдеться для тебе вакансія. Не сумніваюся, що тебе вдасться прилаштувати. Я також певна, що, вклавши гроші в саму себе, ти створиш нові можливості для свого майбутнього й за короткий час повернеш усі свої витрати.

— Ви хочете сказати, що за все доведеться платити мені?

«Координаторка проектів» знову була трохи збита з пантелику. Зазвичай дівчата, які сюди приходили, божевільно прагнули здійснити мрію цілого покоління: стати найжаданішими жінками планети, — й тому не ставили неделікатних запитань, які могли збентежити співрозмовника.

— Послухайно, люба Кристіно…

— Жасмино. Відтоді як я переступила через цей поріг, я перетворилася на Жасмину.

Задзвонив телефон. Фотограф дістав його з кишені й пішов у глибину зали, де досі панувала цілковита темрява. Коли він відсунув одну зі штор, Жасмина побачила стіну, обтягнуту чорною матерією, триноги з апаратурою, якісь ящики зі світлом усередині, потужні світильники під стелею.

— Послухайно мене, люба Жасмино, існують тисячі, мільйони дівчат, які хотіли б опинитися на твоєму місці. Тебе відібрав один із найвідоміших фотографів міста, найкращі професіонали готові допомогти тобі, я сама особисто спрямовуватиму твої подальші кроки. Але, як і в усіх інших випадках життя, тут також треба вірити у свою перемогу й інвестувати гроші в те, щоб вона відбулася. Ти достатньо гарна для того, щоб домогтися успіху, але цього не досить у цьому світі, де панує гостра конкуренція. Треба бути не просто гарною, а найгарнішою, а це коштує певних грошей, принаймні на початку.

— Але якщо ви вважаєте, що я маю всі ці якості, то чому ви не інвестуєте в мене свої гроші?

— Я зроблю це пізніше. Спочатку ми повинні подивитись, наскільки твої наміри серйозні. Я маю бути певна, що ти хочеш стати справжнім професіоналом, а не просто засліплена можливістю подорожувати, пізнати світ, знайти собі багатого чоловіка.

У голосі жінки тепер зазвучали суворі ноти. Фотограф повернувся зі студії.

— На телефоні — гример. Він хоче знати, на котру годину йому завтра приїхати.

— Якщо це так необхідно, то я зможу зібрати цю суму… — сказала мати.

Але Жасмина вже підвелася й пішла до дверей, не потиснувши руки ані фотографу, ані жінці.

— Дуже дякую. Але я не маю таких грошей. А якби й мала, то витратила б їх на щось інше.

— Але ж це твоє майбутнє!

— У тімто й річ, що воно моє. Моє, а не ваше.

На вулиці вона розплакалася. Спочатку вона пішла до того шикарного ательє, і там не тільки зустріли її непривітно, а ще й звинуватили в тому, що вона бреше, ніби знайома з їхнім хазяїном. А тут вона уже встигла уявити собі, що скоро розпочне нове життя, вигадала собі нове чудове ім’я, а їй сказали, що треба мати дві тисячі євро тільки для того, аби зробити перший крок!

Мати й дочка поверталися додому, не обмінявшись жодним словом. Телефон дзвонив кілька разів; дочка дивилася на номер і знову ховала його до кишені.

— Чому ти не відповідаєш? Хіба вони не призначили нам другу зустріч, сьогодні ввечері?

— А чого нам зустрічатися з ними? У нас нема двох тисяч євро.

Мати взяла її за плечі. Вона знала, в якому стані перебуває дочка. Треба було щось робити.

— Ми їх маємо. Я працювала щодня, відколи помер твій батько, й заощадила дві тисячі євро. Я знайду й більше, якщо буде треба. Тут, у Європі, прибиральниця заробляє добре, бо нікому не хочеться колупатися в бруді. А йдеться про твоє майбутнє. Ми не можемо повернутися додому ні з чим. Телефон задзвонив знову. Жасмина знову стала Кристіною і послухалася матір, відповівши на дзвінок. Жінка на протилежному кінці лінії назвала себе й попросила пробачення за двогодинну затримку — їй треба було терміново залагодити якусь іншу справу.

— Це не так важливо, — відповіла Кристіна. — Але, щоб ви, пані, не гаяли свій час, я хочу відразу запитати вас, скільки мені коштуватимуть ваші послуги.

— Скільки коштуватимуть мої послуги? Про що ви?

— Річ у тому, що я повертаюся з іншої зустрічі, й там від мене зажадали дві тисячі євро за фотографування, макіяж…

Жінка на протилежному кінці лінії засміялася.

— Нічого вони не коштуватимуть. Я знаю цей трюк. Ми про це детальніше поговоримо, коли ти прийдеш сюди.

Студія була схожа на попередню, але розмова тут була зовсім іншою. Жінка-фотограф поцікавилася, чому Кристіна сьогодні така сумна — схоже, вона добре пам’ятала їхню першу зустріч. Дівчина розповіла їй, щó відбулося сьогодні вранці. Жінка сказала, що так діється здавна, хоч віднедавна влада почала трохи боротися з такою практикою. У цю саму хвилину в різних місцях планети гарненьких дівчат запрошують показати «потенціал» своєї краси, дорого заплативши за таку можливість. Посилаючись на те, що вони шукають нові таланти, різні сумнівні люди винаймають апартаменти в готелях, розташовують там фотоапаратуру, обіцяють дівчатам, що влаштують їм вихід на подіум протягом року або «повернуть гроші», луплять фантастичну ціну за свої фотографії, запрошують різних невдах на ролі гримерів і перукарів, беруть гроші за влаштування до школи моделей і нерідко потім зникають без сліду. Кристіні ще й пощастило, бо вона була сьогодні у справжній студії, проте вона вчинила дуже розумно, відмовившись від їхніх пропозицій.

— Людину створено істотою марнославною, і її марнославство —