Арістофан - Комедії

нам?

Іди поклич Клеона, оборонця нашого.

Платана

(до першої шинкарки)

570 д ти як стрінеш, то кликни Гіпербола!

От ми його намнемо!

Перша шинкарка

(до Діоніса)

Пелько проклята!

О, залюбки я потрощила б каменем

Ті ікла, що пожерли все добро моє!

Ксантій

А я тебе в провалля з кручі скинув би.

Платана

А я б серпом ту глотку перерізала,

Яка все м'ясо й потрухи поглинула.

Перша шинкарка

Піду я по Клеона, ще сьогодні він

Все витрусить у тебе й відбере назад!

Обидві вибігають.

Діоніс

Щоб я пропав, як не люблю я Ксантія!

Ксантій

580 Е, знаю, знаю! Краще кинь ті хитрощі!

Не буду я Гераклом!

Діоніс

Любий Ксантію,

Не зарікайся!

Ксантій

Як же можна стать мені

Алкмени сином — адже раб і смертний я?

Діоніс

Та бачу, бачу — сердишся, і є чого!

Хоч бий мене, не буду я перечити.

Якщо ж я й далі одіж одбиратиму,

Хай з коренем і сам я, й жінка, й дітоньки,

І гнилоокий Архедем — загинемо!

Ксантій

Ну, якщо так, я згоден, — вірю клятві я!

Знову переодягаються.

АНТОДА

Друга половина хору

590 От і знову ти вдягнувся

в те вбрання, що мав раніше!

Отже, справа вже твоя —

помолодшать, стати гордим

І сердито поглядати,

пам'ятаючи, що знову

Вигляд бога ти прийняв!

А як будеш боягузом

Чи якусь дурницю втнеш,

знов на плечі доведеться

Весь вантаж тобі узять.

Ксантій

Радите не зле ви, друзі,

Тільки й сам я потрапляю

над усім поміркувать!

Пощастить йому хоч трохи —

600 Знаю добре, знов у мене

схоче все він одібрати.

Та держатимусь і я:

буду мужній, і відважний,

І жалкий, мов кропива.

Та й пора вже, — шум і гомін

За дверима чую я!

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ

Еак

(вбігає з трьома вартовими)

В'яжіть-бо швидше злодія собачого!

На суд його!

Діоніс

(до себе)

Комусь погано прийдеться.

Ксантій

(в одежі Геракла)

Гей, не підходь! Під три чорти!

Еак

Як, битися?

Гей, Скеблій! Гей, Дітіл, Пардок!

Та де ви там?

Мерщій сюди! Та дайте-но як слід йому!

Діоніс

610 Чи не нахаба, справді? Лізе битися,

А сам же вкрав чуже він.

Еак

Це нечувано!

Діоніс

Страшне зухвальство!

Ксантій

Зевсом присягаюся!

Готов я вмерти, як сюди приходив я,

Чи вкрав хоч волосинку із добра твого!

Давай домовимося по-хорошому.

(Показує на Діоніса).

Візьми на допит ось цього слугу мого, —

Як буду винний, то веди на смерть мене!

Еак

Та як допитувати?

Ксантій

Всяким способом!

Підвішуй до драбини, бий, бичем шмагай,

620 Дери, крути суглоби, в ніздрі оцет лий,

На груди цегли наклади, що хоч роби,

Лиш цибулинням, пирієм не бий його.

Еак

Розумна мова! А якщо раба твого

Я покалічу, грішми я сплачу тобі.

Ксантій

Не треба грошей! Можеш так допитувать.

Еак

Я тут почну, — хай правду в вічі скаже він.

(До Діоніса).

Скидай жвавіш поклажу та дивись мені:

Щоб не збрехав ні слова!

Діоніс

Заявляю вам —

Не смій мене торкатися, безсмертний я!

630 А ні, то сам себе винуй!

Еак

Що кажеш ти?

Діоніс

Що Діоніс я, Зевса я безсмертний син,

А це — мій раб.

Еак

(до Ксантія)

Ти чуєш?

Ксантій

Чую добре я.

Але тим більше треба відшмагать його, —

Якщо він бог, то болю не відчує він.

Діоніс

Але ж і сам ти богом називав себе.

Чому ж зі мною і тобі не всипати?

Ксантій

Це справедливо. Тож того із нас обох,

Хто перший заволає чи стогнатиме

Від мук, за бога не вважай безсмертного.

Еак

640 Ну, що й казати, чоловік достойний ти

І любиш справедливість. Роздягайтесь-но!

Ксантій і Діоніс роздягаються.

Ксантій

То як почнеш ти справедливий допит нам?

Еак

А просто — битиму по черзі.

Ксантій

Правильно.

Дивися ж, навіть і не ворухнуся я.

Еак

(б'є Ксантія батогом)

Ну, як я вдарив?

Ксантій

І не чув я, свідок Зевс!

Бак

Тепер його ударю.

(Б 'є Діоніса).

Діоніс

Ну, коли ж ти там?

Еак

Та я ж ударив.

Діоніс

А мені й не чхнулося!

Еак

Не знаю. Ну, то знову до того візьмусь.

(Б'є Ксантія).

Ксантій

Чого ж загаявсь? От так так!

Еак

Що от так так?

650 Чи не болить?

Ксантій

Ні, свідок Зевс! Я згадую,

Коли це в Діомеях був Гераклів день.

Еак

О, муж побожний! Перейду до того знов.

(Б'є Діоніса).

Діоніс

Ай-ай!

Еак

Чого ти?

Діоніс

Он я бачу вершників.

Еак

Чого ж ти плачеш?

Діоніс

Та нюхнув цибулі я.

Еак

То не бере нітрохи?

Діоніс

Хоч би стілечки!

Еак

Як так, то доведеться знов до того йти.

(Б'є Ксантія).

Ксантій

Ой-ой!

Еак

Чого ти?

Ксантій

Ой, занозу витягни.

Еак

Оце так справа! Повернусь до того знов.

Діоніс

О Аполлон, владарю Дельф і Делосу!

Ксантій

(до Еака)

660 Він застогнав. Не чув ти?

Діоніс

І не думав я!

Я тільки ямби Гіппонакта згадував.

Ксанті й

(до Еака)

Нічого так не вдієш! В бік, під ребра бий!

Еак

Так, свідок Зевс! Ну, підставляй-но черево!

Діоніс

О, Посейдон…

Ксантій

Знов стогне він!

Діоніс

Владарю скель

Егейських і безодні моря сивого!

Еак

Деметрою клянуся, не збагну ніяк,

Хто ж бог із вас? Ну, та заходьте разом вже!

670 Нехай же сам господар з Ферсефотою

Розсудить вас, — обидва ж божества вони.

Діоніс

Це — діло! Та було б тобі подумати

Про це раніше, ніж на муки брав мене.

(Заходить в будинок до Плутона).

ПАРАБАСА

ОДА

Перша половина хору

Музо, в священний вступи хоровод,

В наших співах відчуй насолоду!

Глянь на ці юрби численні, — багато

Мудрих між ними сидить.

Всі Клеофонта гідніші, в чиїх балакливих устах

680 Щебетом нудно докучним

Ластівка скиглить фракійська

Варварську пісню свою.

Жалібно стогне, як той соловей, —

Клеофонту загибель,

Хоч би й порівну лягли жеребки…

ЕПІРРЕМА

Провідця