Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Принцеса Рахіма раптово схопилася з крісла, її рухи були різкими та хаотичними. Вона кинулася до балкона, її очі палали відчаєм. Немов у пориві божевілля, вона спробувала перелізти через поручні, але її зупинили охоронці, які діяли швидко й рішуче. Вони схопили її за руки, утримуючи, незважаючи на її опір. Рахіма розмахувала руками, кричала, її поведінка нагадувала людину, що перебуває на межі.

Королева Олена, зберігаючи самовладання, гучно та впевнено наказала:  
— Не дайте Її Величності Рахімі вчинити дурість! Тримайте її міцно, але обережно!

Охоронці, виконуючи наказ, утримували принцесу, намагаючись не завдати їй шкоди. Олена підійшла ближче, її погляд був спокійним, але проникливим. Вона спостерігала за поведінкою Рахіми, намагаючись зрозуміти, що могло довести її до такого стану.

— Рахімо, — сказала королева Олена тихим, але твердим голосом, — ти повинна заспокоїтися. Я тут, щоб допомогти тобі. Але ти повинна довіритися мені.

Принцеса Рахіма, все ще перебуваючи у стані шоку, поступово почала слабшати у своєму опорі. Її дихання стало уривчастим, а сльози потекли її обличчям. Олена зробила знак охоронцям, щоб вони відпустили її, але залишалися поруч.

Королева Олена, уважно спостерігаючи за принцесою Рахімою, помітила, що її поведінка стала більш спокійною. Вона зробила крок назад, щоб дати дівчині трохи простору, і твердо сказала:  
— Охоронці, залиште кімнату. Я не бачу загрози з боку принцеси. Залиште нас наодинці.  

Охоронці, трохи здивовані наказом, переглянулися, але, вклонившись, вийшли зі спальні, залишивши королеву та принцесу Рахіму наодинці. Олена підійшла ближче, її погляд був м’яким, але наполегливим. Принцеса Рахіма, все ще перебуваючи у стані внутрішнього збентеження, повільно підняла очі на королеву. Її губи тремтіли, ніби вона хотіла щось сказати, але слова не з’являлися. Олена терпляче чекала, її присутність вселяла впевненість та спокій.

Королева Олена підійшла ближче до принцеси Рахіми, яка стояла непорушно, спрямовуючи погляд в одну точку, ніби знову побачила привида. Вона не насмілювалася зробити більше дурниць у присутності королеви. Олена холоднокровно подивилася їй у вічі й заговорила з твердістю:  
— Чи варто здійснювати такий великий гріх, принцеса Рахімо? Подумай про мого чоловіка Ібрагіма, твого старшого брата, який завжди оберігав тебе й захищав. А ти готова позбавити себе життя через якогось мисливця, колишнього військового на ім'я Рамзан?

Принцеса Рахіма різко підняла голову, її погляд був сповнений здивування. Вона мовчала, вражена тим, що королева Олена дізналася про її таємну зустріч. Олена, уловивши її розгубленість, продовжила холодним, але прямим тоном:  
— Так, Ваше Величносте, я все знаю. Я знаю, що ти залишилася з цим Рамзаном. Тим, хто не зміг би тобі нічого дати. Ти молода й не розумієш, що таке життя. Так я завжди кажу своїм дітям, і зараз кажу тобі.

Рахіма, порушивши своє тривале мовчання, перебила королеву й вигукнула:  
— Звідки вам відомо, що я залишилася з Рамзаном? Ви що, слідкували за мною? Тобто ви найняли своїх людей? Це ваших рук справа? Це вони напали на нас із Рамзаном?!

Олена, залишаючись спокійною, тихо прошепотіла, дивлячись на Рахіму:  
— Не кричи. Нас можуть почути. Я намагаюся приховати це, а ти підвищуєш голос на головну королеву.

Рахіма завмерла, її очі запалали розумінням. Вона зрозуміла, що саме Олена стояла за зруйнуванням її щастя з Рамзаном, наказавши своїм людям прибрати його. Принцеса почала повільно ходити навколо королеви, її погляд став грізним, сповненим гніву й болю. Олена ж залишалася гордою, стояла прямо, ніби очікувала відповіді принцеси.

Принцеса Рахіма подивилася на горду королеву Олену, її очі палали обуренням. Вона різко заговорила:  
— Коли це припиниться, Олено? Тобі мало того, що я вже пережила?  

Королева Олена, стоячи з гордою поставою, холодно відповіла:  
— Я нічого не маю проти вас, принцесо. Але це ви винні в тому, що все так сталося.  

Рахіма підвищила голос, її слова прозвучали виклично:  
— Ти розумієш, що говориш, королево Олено? Перед тобою представниця сім’ї аль-Шаф, велика принцеса Катара, дочка колишнього еміра Анвара і молодша сестра еміра Ібрагіма. Не забувай про це. Воювати зі мною — означає воювати з усією династією аль-Шаф!  

Олена, не втрачаючи самовладання, відповіла з гордістю:  
— У мене не було такого наміру. Я, як головна королева і перша улюблена дружина Ібрагіма, лише захищала честь королівської сім’ї, яку ти намагалася зруйнувати через кохання до цього бідняка. Він цього не вартий. Якби він послухав твого батька, можливо, залишився б живим. Ви самі винні, що впустили його у своє життя. Він знав загрози від твого батька, але все одно залишився з тобою. Я хотіла вберегти тебе від помилки, щоб твій батько не дізнався про це. Інакше ти отримала б суворе покарання, як це заведено у вас.  

Рахіма, стиснувши кулаки, відповіла з гнівом:  
— Мої стосунки з Рамзаном нікого не стосуються! Ми були щасливі, поки ви не втрутилися і не вбили мого чоловіка. Цього я не забуду ніколи!  

Олена перебила її, підвищивши голос:  
— Досить! Злитесь на мене чи ні — це нічого не змінить. Ви не знаєте, на що заслуговуєте. Вам краще забути про нього, Ваша Величносте. Його б усе одно хтось убив. Ніхто не дізнається, якщо ви збережете таємницю. Ніхто не повинен знати, що ви були його дружиною. Інакше ваші батьки ніколи б не пробачили вас за непослух.  

Рахіма знову перебила її, її голос тремтів від люті:  
— Це моє життя! Це моя справа! Ось ви зі своїми дітьми як поводитеся. Ви зруйнували моє щастя з Рамзаном!  

Олена усміхнулася, її сукня сяяла у світлі свічок, коли вона повільно почала ходити навколо Рахіми:  
— Ви так думаєте? Ви недооцінюєте моїх дітей. Вони набагато розумніші за вас. Не смійте ображати мене як матір і головну королеву, яка віддала б усе заради їхнього благополуччя. Знаєте, чому я так вчинила з вами? Заради їхнього майбутнього. Ви, нерозумна бунтарка, могли б зганьбити нашу королівську сім’ю. Ось вам моя відповідь.