Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Тим часом в іншій залі Ліза стояла перед своєю сім’єю, яка оточила її півколом. Атмосфера була напруженою до краю. Шейх-принц Діма першим порушив тишу:  
— Лізо, ти розумієш, що ти накоїла? Ти знову ставиш під загрозу репутацію нашої сім’ї!  

Шейх-принц Саїд додав, його голос був сповнений розчарування:  
— Ти думаєш тільки про себе. А як же наша честь, наша традиція?  

Принцеса Тамара, скрестивши руки на грудях, холодно промовила:  
— Ти завжди була впертою, Лізо. Але це вже переходить усі межі.  

Ліза, незважаючи на тиск, підняла голову й відповіла:  
— Я втомилася бути пішаком у ваших іграх. Я маю право на своє щастя!  

Королева Олена, намагаючись зберегти спокій, але з явним роздратуванням у голосі, сказала:  
— Лізо, це не лише твоє щастя. Це питання нашої сім’ї, нашого становища. Ти маєш зрозуміти, що твої дії мають наслідки.  

Принцеса Жасмін, не витримавши, вигукнула:  
— Ти завжди все псуєш, Лізо! Чому ти не можеш просто слідувати правилам?  

Ліза, стиснувши кулаки, відповіла:  
— Тому що я не хочу жити за вашими правилами! Я хочу жити своїм життям, а не вашим!  

Королева Олена, стиснувши кулаки, підійшла ближче до Лізи. Її голос був холодним, але в ньому відчувалася лють:  
— Ти розумієш, що ти накоїла, Лізо? Ти ганьбиш нашу сім’ю, нашу честь!  

Ліза, не відводячи погляду, відповіла:  
— Я просто хочу бути щасливою, мамо. Чому ви не можете цього зрозуміти?  

Ці слова, здавалося, ще більше розлютили королеву. Вона різко підняла руку й ударила Лізу по щоці. Звук удару луною рознісся по кімнаті. Ліза, ошелешена, приклала руку до обличчя, але не заплакала. Її очі наповнилися болем і гнівом.  

— Ви не маєте права так зі мною поводитися, — прошепотіла Ліза, її голос тремтів, але в ньому звучала рішучість.  

Королева Олена, тяжко дихаючи, відповіла:  
— Я маю право, бо я твоя мати й королева. Ти повинна підкоритися, Лізо. Ти вийдеш заміж за Таріка, і це не обговорюється.  

Ліза, стиснувши кулаки, зробила крок назад. Її голос став твердим:  
— Якщо ви думаєте, що зможете зламати мене, ви помиляєтеся. Я не іграшка, мамо.  

Королева Олена, бачачи, що її донька не збирається поступатися, відвернулася, щоб приховати свої емоції. Вона знала, що ця розмова — лише початок довгої боротьби.

Емір Ібрагім, увійшовши до зали після розмови з Олафом, гучно сказав:  
— Досить! Лізо, ти маєш зрозуміти, що твої дії недопустимі. Ми не дозволимо тобі зруйнувати все, що ми будували роками.  

Ліза, стримуючи сльози, відповіла:  
— Якщо ви не можете прийняти мене такою, якою я є, то, можливо, мені взагалі не місце в цій сім’ї.  

Після цих слів у залі запанувала гнітюча тиша. Кожен із присутніх усвідомлював, що ця розмова змінить багато чого.

Після напруженої розмови всі члени королівської родини, включаючи батьків Таріка, увійшли до зали. Атмосфера була напруженою, але зовні всі намагалися зберегти видимість спокою. Ліза сиділа на своєму місці, мовчки, з опущеними очима. Її золота сукня сяяла у світлі люстр, але її обличчя залишалося беземоційним.

Батьки Таріка, хоч і були збентежені після недавніх подій, старалися виглядати гідно. Мати Таріка, стримано усміхаючись, звернулася до королеви Олени:  
— Ми вдячні за вашу гостинність. Сподіваємося, що союз наших сімей принесе всім лише радість.

Королева Олена, стримуючи внутрішнє напруження, відповіла з усмішкою:  
— Звісно. Ми впевнені, що Ліза стане прекрасною дружиною для вашого сина.

Емір Ібрагім, стоячи поруч, кивнув на знак згоди, але його погляд був зосереджений на Лізі. Він очікував від неї хоча б якоїсь реакції, але принцеса продовжувала сидіти мовчки, ніби відгородившись від того, що відбувається.

Сестри Лізи переглядалися, шепочучи одна одній щось на вухо, але ніхто не насмілювався порушити формальність моменту. У залі панувала напружена тиша, яку переривали лише ввічливі репліки батьків Таріка та королівської родини.

У спальні принцеси Рахіми панувала гнітюча тиша, лише слабке світло свічок освітлювало її вишукану салатову східну сукню. Служниці старанно прикрашали свою господиню золотими прикрасами, однак уникали дивитися їй в очі — її обличчя було порожнім, а погляд спрямований в одну точку, ніби вона зіткнулася з чимось страшним, але не могла висловити це словами.

Раптом двері спальні розчинилися, і велична королева Олена увійшла всередину з непохитною рішучістю. Служниці одразу припинили свої справи, вклонилися перед королевою та зробили кілька кроків назад. Окинувши поглядом принцесу Рахіму, Олена насупилася, помітивши її стан. Її голос, як грозова хмара, порушив тишу:

— Вийдіть зі спальні! Залиште нас наодинці. Нехай охоронці залишаються поруч за дверима.

Служниці знову вклонилися, слухняно вийшли з кімнати, залишивши принцесу та королеву наодинці. Олена підійшла ближче до Рахіми, її погляд був проникливим і строгим. Здавалося, вона намагалася проникнути в думки дівчини, зрозуміти, що викликало такий її вигляд. У кімнаті було чутно лише дихання обох жінок, а напруга зростала.