Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Королева Олена кивнула, попередила гостей, що скоро повернеться, і з усмішкою вийшла. Її свекруха, колишня королева Назіра, з підозрою спостерігала за поведінкою невістки.  

Королева Олена разом зі служницею Амірою почали говорити в коридорі, де не було інших слуг. Олена строго запитала:  
— У чому справа, Аміро? Що сталося?  

Служниця відповіла:  
— Велика принцеса Рахіма прибула... Ми відвели її до спальні... Але тільки... тільки...  

Королева Олена нетерпляче перебила:  
— Що тільки? Говори, Аміро, що сталося?  

Аміра сміливо сказала:  
— Вона прибула в мовчазному шоковому стані. Бідолашна не промовила жодного слова. Служниці її одягли, але вона мовчала і дивилася в одну точку. Розумієте, пані, принцеса Рахіма в шоці й втратила дар мови. Що нам робити?  

Королева Олена відповіла:  
— Ах, хіба це проблема? Я поговорю з цією дівчиною і поставлю її на місце. Вона ж сама винна, сама зруйнувала репутацію королівської родини. Анвар аль-Шаф не пробачив би її і жорстоко б із нею вчинив. Вона повинна дякувати мені за те, що ніхто не дізнався правди. Добре, після сватання я підійду до неї. А зараз я наказую тобі: нехай охоронці не спускають з неї очей і не дозволяють їй зробити дурниці чи нашкодити собі.  

Аміра вклонилася перед королевою Оленою і сказала:  
— Слухаюсь, Ваша Величність.  

Після цього Аміра пішла до служниць, які доглядали принцесу Рахіму. Королева Олена залишилася задумливо стояти. Вона подумала: "А якщо Рахіма хоче вбити себе? Але навряд чи вона це зробить, адже охоронці будуть її оберігати." Потім вона повернулася до гостей.

В зал вошла принцеса Ліза разом із Олафом, тримаючись за руки. На обличчі принцеси сяяла радість, але королівська сім’я, побачивши їх, застигла в шоку. Хтось із родичів навіть підвівся зі свого місця. Емір Ібрагім разом зі своїми синами закипали від люті — звідки тут узявся Олаф?  

Батьки Таріка сиділи в нерозумінні, а Ліза сміливо промовила:  
— Це мій хлопець, Олаф. Знайомтеся.  

Олаф впевнено махнув рукою та привітав усіх:  
— Доброго дня всім.  

Сестри Лізи почали перешіптуватися. Їхні слова звучали тривожно, адже охоронець Олаф знову з’явився в житті Лізи, хоча йому тут не місце. Усі члени королівської сім’ї заціпеніли від такої поведінки принцеси.  

Шейх-принц Діма запитав різким тоном:  
— Що це означає, Лізо?  

Шейх-принц Саїд додав із люттю:  
— Як цей самозванець потрапив до нашого палацу?  

Принц Савва вигукнув:  
— Як він узагалі пробрався? Він що, злодій? Його треба заарештувати й посадити до темниці!  

Анвар мовчки спостерігав за пристрасними словами своїх онуків, оцінюючи ситуацію. Принцеса Мія вигукнула:  
— Ти зійшла з розуму, Лізо, вибравши Олафа! Він не нашого рівня — це жах!  

Королева Олена поспішила заспокоїти свою доньку, Мію:  
— Дочка, не нервуйся, ти в положенні.  

Шейха-принцеса Тамара закричала:  
— Йому тут не місце! Ліза повинна вийти заміж за Таріка! Ти знову все руйнуєш, Лізо!  

Принцеса Еліс додала:  
— Вона псує все — Ліза недостойна Таріка.  

Батьки Таріка сиділи в шоку, особливо сам Тарік, який, не витримавши, покинув зал. Принцеса Жасмін крикнула своїй сестрі:  
— Що ти накоїла, Лізо?  

Розчаровані, батьки Таріка поспішили за своїм сином. Емір Ібрагім звернувся до Лізи:  
— Що за витівки, Лізо? Він недостойний тебе! Що ти твориш? Ти ганьбиш нашу королівську сім’ю!  

Шейх-принц Діма додав:  
— Його треба покарати.  

Олаф голосно вигукнув:  
— Я люблю вашу Лізу й хочу бути з нею!  

Анвар, махнувши рукою, сказав мудрим і спокійним голосом:  
— Зараз усі вийдіть, крім нього, мене й Ібрагіма. Швидко!  

Усі покинули зал, залишивши Ібрагіма, Анвара та Олафа для серйозної розмови.

У залі запанувала напружена тиша. Емір Ібрагім, стоячи навпроти Олафа, склав руки на грудях, його погляд був холодним і строгим. Анвар, сидячи у кріслі, уважно спостерігав за кожним рухом молодого чоловіка, ніби оцінюючи його.

— Ти розумієш, що ти наробив? — почав Ібрагім, його голос звучав, як грім. — Ти увірвався до нашого палацу, порушив порядок і поставив під загрозу репутацію моєї дочки та всієї королівської родини.

Олаф, незважаючи на тиск, стояв прямо, його погляд був впевненим.  
— Я розумію, що це виглядає зухвало, але я тут, тому що кохаю Лізу. Я готовий взяти на себе відповідальність за свої дії.

Анвар, трохи піднявши брову, нарешті заговорив:  
— Кохання — це прекрасно, але ти маєш розуміти, що кохання без поваги до традицій і сім’ї не має майбутнього. Ти думаєш, що твої почуття важливіші за все інше?

Олаф зробив крок вперед, його голос звучав упевнено:  
— Я поважаю вашу родину та ваші традиції, але я також вірю, що Ліза має право обирати своє майбутнє. Я тут, щоб довести, що я гідний її.

Емір Ібрагім холодно дивився на Олафа, зажавши руки за спиною, а Анвар повільно підвівся зі свого крісла. Його голос звучав, наче грізне попередження:  
— Ти сам усвідомлюєш, яку небезпеку приніс сюди своєю присутністю? У тебе немає місця в житті Лізи. 

Ібрагім додав, не приховуючи люті:  
— Ти залишиш її. Ти полишиш мою доньку в спокої, і на цьому все закінчиться. Любов, про яку ти говориш, нічого не означає, якщо вона суперечить інтересам королівської родини.  

Олаф мовчав. Здавалося, всі його спроби довести своє кохання та відданість залишилися непоміченими. Його погляд метушився між строгими обличчями Ібрагіма та Анвара, але відповіді він не знайшов.  

Анвар зробив знак слугам:  
— Супроводіть його до кімнати для очікування. Ми пізніше вирішимо, що з ним робити.  

Слуги ввічливо вклонилися й запросили Олафа слідувати за ними. Але замість кімнати, куди йому обіцяли його доставити, Олафа під охороною привели до сирої й темної в’язниці. Його кроки луною відбивалися у кам’яних стінах, а двері тяжко зачинилися за його спиною, замкнувши його у темряві.