Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

А на вулиці мовчки гуляє життя

...а на вулиці тихо гуляє смерть — ходить нишком, живе за спиною.
Відбирає мій сон і знайомих людей, легким дотиком тягне з собою.
Ніби хоче мені передати цей дар, аби я не боялась зникати.
Мить стікає, несеться Земля. Скоро час і мені помирати.
Завтра знову побачу могили та сни, навіть знявши діоптрії — смерть не зникає.
Мені боляче, знаєш? Я мушу іти, хоч іти кудись навіть не маю, не знаю.
...а на вулиці мовчки гуляє життя — ходить швидко та вічно кудись тікає.
Уникає мене, як і сотень людей, хоча знає, що цим і вбиває.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍