Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Луція прокинулася ще до сходу сонця. Вона відчувала, що сьогоднішній день буде особливим. Вдягнувши легке, але зручне вбрання для тренувань, вона вийшла на подвір'я, де вже чекав дідусь.

— Ну що, онучко, готова до справжнього випробування? — запитав він з усмішкою, склавши руки за спиною.

— Готова, — твердо відповіла Луція.

Вона пройшла чимало за останні тижні: виснажливі тренування, уроки історії кланів, вивчення тактики бою. Але головне, що вона нарешті зрозуміла свою цінність і силу.

— Сьогодні ти завершиш навчання тут і зможеш повернутися додому, — сказав дідусь.

Луція мовчки кивнула. Вона сумувала за своїм кланом, за батьками, навіть за братами, які не помічали її страждань. Але чи пробачить вона їх?

— Останнє випробування: ти маєш перемогти мене в бою, — додав дідусь, витягуючи меч.

Луція напружилася. Це буде нелегко.

Тим часом у клані Клік

Феш і Василиса отримали ще одного листа від її батьків. Вони читали його мовчки, поки брати ходили туди-сюди, ніби щось очікуючи.

— Вона скоро повернеться, — прошепотіла Василиса, ховаючи лист.

— Сподіваюся, вона пробачить нас, — серйозно сказав Марк.

Луція стояла перед дідусем, міцно стискаючи руків'я меча. Сонце вже почало підніматися, осяваючи їхнє тренувальне поле м'яким ранковим світлом.

— Не забувай, Луціє, бій — це не лише сила, а й розум, — промовив дідусь, ставши в бойову стійку.

Вона різко кинулася вперед, завдаючи удар, але дід легко ухилився. Його рухи були плавними та відточеними, наче він танцював. Луція зціпила зуби й зробила ще одну атаку, цього разу хитріше, намагаючись передбачити його дії.

— О, ти почала думати під час бою, — похвалив він, блокуючи її удар.

Бій тривав довго. Луція вже відчувала, як піт стікає спиною, але вона не могла зупинитися. Це її останнє випробування. Нарешті вона скористалася обманним маневром, який бачила у батька, і дідусь не встиг ухилитися. Її меч зупинився біля його плеча.

— Чудово, онучко, — він опустив свою зброю. — Ти готова.

Луція важко дихала, але в її очах сяяла гордість.

— Завтра ти повертаєшся додому.

Тим часом у клані Клік

Марк ходив по кімнаті, не знаходячи собі місця.

— Скільки ще вона там буде? — запитав він у батька.

— Стільки, скільки буде потрібно, — суворо відповів Феш.

Брати відчували провину. Вони всі були зайняті своїми справами, а сестра... Вона просто зникла.

— Я хочу її повернути, — тихо сказав Дмитр.

— Вона повернеться сама, коли буде готова, — сказала Василиса, але в її голосі було занепокоєння.

Чи пробачить їх Луція, коли повернеться? Чи залишиться вона тією, якою була?