Солен Ніра - Академія Арканум, Солен Ніра

Частина 29

Здається, я стала частиною великої і неперевершеної гри, яку я не могла ні зупинити, ні передбачити. Як би не старалася відштовхувати ці думки і сприймати все спокійно, я розуміла, що кожен крок наближає мене до розгадки. І ці останні дні в університеті здавалися мені не просто періодом пошуків, а справжнім випробуванням.

Кожен раз, коли я залишалася наодинці, мої думки поверталися до Нолана. І хоч я намагалась переконати себе, що між нами нічого немає, я все ще відчувала його присутність у кожному куточку університету. Моя свідомість не могла зрозуміти, чи це правильний шлях для мене — йти з ним, чи, навпаки, я повинна залишити все позаду. Але пророцтво… Воно не дозволяло мені зупинитися.

І ось ми знову стояли на порозі чогось великого. Усі мої друзі — Аліса, Адріан, Сієна, Арель і Калеб — стали моєю опорою, моїми союзниками в цьому шалений світі, де магія, темні сили і пророчества переплітаються. Як і раніше, ми всі залишалися у рамках комендантської години, щоб не привертати зайвої уваги. Але цього разу, замість того щоб просто займатися навчанням чи планувати наступний крок, ми разом вирішили зустрітися пізно вночі, коли всі мали бути в кімнатах, і поділитися тим, що нам вдалося дізнатися.

Аліса не могла заспокоїтися, її зелені очі горіли від нетерпіння, коли вона розповідала про нові знахідки у старовинних книгах, що нам вдалося дістати в бібліотеці. Сієна, що завжди була зібраною і спокійною, похмуро мовчала, вгадуючи своїми розумними очима, що стоїть за нашими пошуками.

— Я знаю, що це не просто… — почала я, зітхаючи, — але ми повинні бути готовими до того, що знаходимося на межі чогось величезного. Нолан… Він не може бути просто частиною цього світу. Він сам — частина магії, яка перевищує всі наші розуміння.

— Але ти не хочеш бути з ним, правда? — запитав Арель, його темні очі дивилися на мене з особливим розумінням, ніби він знав, про що я думаю.

Я відвернулася, затамувавши подих, а потім, зібравшись, відповіла:

— Я не знаю. Це складно. Але я не можу нехтувати тим, що він намагається зробити для нас. І, можливо, я маю бути готова до того, що між нами все одно буде щось більше, ніж просто союз.

Аліса покивала головою:

— Ми всі бачимо, що між вами є зв’язок, Ясемін. І що ти не зможеш просто втекти від цього. Інакше б вже давно все це закінчилося. Пророцтво не випадково. І Нолан… Він має бути частиною цього шляху.

Я подивилася на всіх своїх друзів, і мій погляд став все більш рішучим. Ми почали планувати наш наступний крок. Це було не просто завдання. Це була боротьба. І кожен із нас був важливим елементом цієї боротьби.

Калеб нахмурився, а його суворе обличчя вказувало на серйозність ситуації:

— Ми повинні бути готові. Нам не можна просто тримати цей секрет більше. Бо якщо це правда, якщо ми насправді маємо впливати на зміну всього, що відбувається навколо, ми повинні діяти. І діяти зараз.

Після цієї розмови я відчула, що більше не можу відкладати свою долю. Ми всі зібралися разом, щоб розібратись у таємницях, але цього разу справа не була лише в розгадках. Нам потрібно було діяти.

Наступні кілька днів ми з друзями почали все більше знаходити ключі до розгадок. І, хоч я ще не знала точно, до чого все це призведе, я знала одне: що б не сталося, я була готова стояти за своє майбутнє. Не важливо, що буде з Ноланом, чи я зрозумію свої почуття до нього, або чи вдасться мені знайти відповіді на всі питання — я готова йти до кінця.

Але ще залишалося одне питання, яке мене хвилювало більше за все: чи дійсно я готова зрозуміти і прийняти свою роль у цьому магічному світі?
Ми сиділи в тій самій кімнаті, де неодноразово обговорювали плани та ідеї, але сьогодні, здається, все було особливим. Всі мої друзі були поряд — Аліса, яка завжди знаходила способи спокійно пояснити навіть найскладніші речі, Адріан, що так сильно вірив у свої теорії, і Калеб, який мовчки спостерігав, але його кожне слово було вагоме.

Після розмови з Ноланом, після його непевних слів і мого власного бажання зрозуміти, що відбувається, я не могла більше просто спостерігати за тим, що відбувається навколо мене. Таємниці, пророцтва, магія — усе це тепер стало моєю реальністю. І якщо я була частиною цього світу, то повинна була зрозуміти, як із цим жити.

Аліса поклала на стіл ще одну стару книгу, що ми знайшли на горищі. Її обкладинка була пошарпаною, а сторінки — вигорілими від часу. Але це була не просто книга. Це був шматок історії, частина тієї великої гри, в яку ми всі потрапили.

— Я знайшла дещо цікаве, — сказала вона, перевертаючи книгу в руках. — Цей текст… Він не просто описує магічні ритуали. Це частина того самого пророцтва, яке ми намагаємось розгадати. І тут йдеться про те, що кожен із нас має вибір. Це не просто про те, хто ми є. Це про те, чим ми можемо стати. І цей вибір змінить усе.

Я подивилася на книгу, і в моїх думках сплелися всі ці таємничі записки, загадкові символи, і навіть слова Нолана. Вони всі мали зв’язок. Вони вели до одного, і це було щось більше, ніж просто магія. Це було про мене, про моє майбутнє, про мою роль у цій великій грі.

— Ти думаєш, що ми можемо змінити цей вибір? — запитав Адріан, його голос звучав тихо, але в ньому була впертість. — Можливо, ми можемо змінити долю, якщо зрозуміємо, хто насправді стоїть за цим.

Я схилила голову, намагаючись зрозуміти все до кінця. Всі ці розмови про вибір, про долю, про пророцтва, наче заплутали мене ще більше. Але одне було зрозуміло точно: я не могла залишити це без відповіді.

— Я не знаю, що ми можемо зробити, — сказала я, підводячи голову. — Але ми повинні дізнатися більше. Нолан точно щось знає. Він частина цього світу, частина цих таємниць. Якщо ми хочемо зрозуміти, що відбувається, нам доведеться підійти до нього. Але обережно. Він не може знати, що ми вже дізналися стільки.

 

— Ти готова зустрітись з ним? — запитала Сієна, її очі були серйозними, але в них я помітила тривогу. — Ти ж не хочеш потрапити в ще більшу небезпеку?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍