Оля Лях - Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях

- Що? Хочеш, щоб ми стрибнули туди? – Кора відступила на крок назад.

- Це зачарований вхід. З тобою нічого не станеться, але якщо дуже хочеш, можу начарувати тобі плавники та зябри.

- Ні, дякую, - скривилась дівчина.

- Я піду першим, - Себастьян блиснув зеленими очима. Поправив краватку і за секунду стрибнув в чорний маслянистий коловорот.

- Ах! – не втрималась від зойку Кора, коли він зник без жодного сплеску.

- Раджу затримати дихання, - дав пораду Серж. - Готова?

«Хіба це можливо?» - дівчина важко ковтнула гірку слину. Вчепилась пальцями в сукню. Глибоко вдихнула і стрибнула в густу рідину.

Корі здалось, що вона дуже довго летіла вниз, а крижаний вітер з верхівок гір пробирався під шкіру і впивався в кістки тисячами маленьких соснових голок. Насправді ж пройшла всього лиш секунда. Коли вона відкрила очі, то стояла біля приголомшеного Себастьяна в тьмяній підземній печері з єдиним виходом. Зробила судомний вдих, заспокоюючи тремтіння. Над її головою, замість стелі, так само крутився чорний маслянистий коловорот.

Хлопець відтягнув Кору вбік. Вчасно. На її місце приземлилась Мірайя. Відкрила очі і відійшла в сторону, спершись на земляну стіну. Серж Рубан з’явився останнім. Навіть не похитнувся, лише задоволено гмикнув. Рідина-портал зімкнулась над його головою, пішла брижами і розгладилась. Кора бачила відображення підлоги в цій чорній дзеркальній поверхні.

- Поквапимось, бо пропустимо все найцікавіше! – азартно сплеснув долонями маг та підштовхнув компанію до земляного тунелю.

В кінці тунелю, за зеленими ліанами, ховались сплетіння залів та ходів. Повільна музика, тьмяне світло, кам’яні колони, загадкові гості в строкатому одязі та химерних масках. Слуги з кольоровими напоями та десертами, не передбаченими для вживання людьми, снували залами.

- Розділимось, - пошепки звернувся маг до своїх «коханців». - Нам потрібно знайти залу, де будуть виставляти живі товари. Не раджу вам ні пити, ні їсти інакше можете прокинутись в сусідньому місті з новими деталями в тілі, або взагалі не прокинутись. І пам’ятайте, щоб ви не побачили – вас це не стосується, залишайтесь холоднокровними, - він начепив легку усмішку та потягнув Кору за собою.