Тома Глубокова - Будь моїм, Тома Глубокова

- Він просто відсудить сина, - сказав Льоша. - Не дивись так, мені самому ніяково. Тому й не хотів розповідати, - скривився він. - Я бачив документи. Якщо вас усіх це заспокоїть, я проти всього, що коять наші друзі.

- А що ти ще бачив? - реготнув Кир.

- А хіба воно тобі треба? Справді, там все дуже... Сумно, - Льоша робить ковток нефільтрованого пива і зітхає, начіплюючи окуляри на ніс, виходячи на сонечко. - Віт упертий, нічого не чує і мені майже наказав, щоб я нічого не говорив вам. Даша і зовсім з обома дітьми сховалася десь, він її не може знайти. Тому... Давайте просто спостерігати? - Льоша хитає головою, потягуючись і розминаючи кінцівки від довгого сидіння в одній позі. - Як ви робили, коли розлучились ми з моєю крихіткою.

- Чи як з Мирою і Гришею, просто відпустити? - Женя важко зітхає, підходячи до чоловіка і обвиваючись навколо його торсу руками, обіймаючи коханого. - Ми ж всі хочемо знати не для того, щоб потім обговорювати... Якби Кир не наважився колись подзвонити і розповісти про проблему, де б зараз була Лілі? - Женя мені посміхнулася.

- Я б її врятував, - самовпевнено відповів Кир, переплітаючи пальці з моїми. - Просто це була б не Єсенія, а хтось інший.

- А я б, як мінімум, тебе прибив за те, що ти не подзвонив, - Саша відмахнувся. - Взагалі, ми приїхали розслабитися, а ви в останній день немов навмисно нагнітаєте обстановку, - чоловік реготнув. - Вони дорослі хлопчики і дівчатка. Впораються, сильні. При чому, судячи з усього, вони ж поділяють наші переконання, звички та звичаї, тому впевнений, що зовсім скоро ми про все дізнаємося… Так, Гриша застукав її з тим пацаном, так, той пацан рік як чіплявся до неї... Та й що за слово таке "застукав"? Вона йому не зраджувала. А Даринка точно народила від Віта. Я хочу в це вірити. І Вам раджу, будете спати міцніше. Але за Дашу і Миру я їм обом очі на одне місце натягну. Якщо вони виявляться неправими.

- А не за Віта і Миру? - посміхнулася Женька.

- Ні, зайченя, - посміхнувся Саша. - Я ж колись влаштував промивання мізків за Єсеньку. Ось і другий раз отримає, - впевнено говорить він, стискаючи кулак і погрожуючи заступитися за дівчаток. Хоча, мені здається, що заступатися не потрібно, адже вони самі повинні розібратися в своїх відносинах... Сльози та бійки не допомагають справі. Іноді можуть тільки зробити гірше.

Ми з Киром розсміялися, і наш сміх підхопили друзі. Трохи пізніше ми повечеряємо в красивому ресторані на березі Середземного моря і станемо збиратися на літак, тому що виліт планувався о п'ятій ранку. А там наше спокійне, гарне та незвичайно счастливе життя… Скоро ще й син народиться. Точніше, ми ще не робили скринінг, але дуже скоро дізнаємось.

Приголомшуючі види цього курорту захоплювали. Уклавши доньку спати, ми з Киром, вже п’ять років як, зразкові батьки і подружжя, просто провели трохи часу на невеликому балкончику, цілуючись, розглядаючи нічний пляж. Чоловік гладив животик і зізнавався, що дуже щасливий зі мною. Там десь внизу грала музика, веселилися молоді люди, забувши тимчасово про реальні проблеми, справи і турботи. На березі моря кипіло нічне курортне життя... А ми, незважаючи на те, що в наших рідних були проблеми і хтось із них розлучався, хтось щось, чи когось, ділив... Ми були просто щасливі.

І так назавжди.

___

Невелика замальовка, що на вас чекає в майбутніх книгах циклу "Назавжди") Дякую за вашу активність і вибачте, що я зникла настільки)

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно