Євгеній Павлович Литвак - Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак

У відповідь настала могильна тиша. Здавалося, навіть вітер затих і затамував подих разом з глядачами. Більше за всіх був вражений Стажер, який кілька секунд стояв в щонайповнішому ступорі. Лангре міг бачити, як його очі червоніють від гніву, і він несподівано зірвався з місця і, немов залетів на сцену, завдав удару Ніколасу.

Почалася бійка. Ловець, сам того не чекаючи, завдав удару у відповідь нападаючому, чим розсердив його ще сильніше. Навіть якщо сам не хочеш захищатися, інстинкти самі захистять тебе. Він прикрив руками обличчя, але кілька ударів хлопця все ж таки пробили захист. Ніколас відступив назад, але Стажер і не думав закінчувати. Він бив його, як боксерську грушу. Лангре вже біг на допомогу. Він, як вартовий порядку, не міг дозволити своєму напарникові вбити людину, та ще і на очах у тисяч людей. Ніколас намагався триматися на ногах і ухилятися від ударів. Ще один і Ловець відступив назад, не втримав рівноваги і впав. Спробувавши встати на ноги, він побачив, як на підлогу крапає його кров.

– Аби лише ніс був цілий. – Подумав Ніколас і побачив, як в його обличчя летить нога нападаючого.

Лангре встиг вчасно і, схопивши свого напарника за руку, різко зупинив його. Нога пролетіла зовсім поряд, і не зачепила його. Лангре міцно тримав Стажера за руку.

– Заспокойся! – Скомандував Лангре – Зараз не час і не місце.

Він прекрасно розумів, що у Стажера свого роду помста за батька, за те, що Ніколас Романов підписував картини не своїм ім'ям, а Крамера, але дозволити вбити людину він не міг.

– Давно мене так не обробляли, – звівшись на ноги, відбувся жартами Ніколас. – А точніше ніколи.

Вже через пару хвилин, з мигалками та сиренами прибули поліцейські машини і цілий автобус Спецпідрозділу. Такий масштабний захід міг закінчитися масовою бійкою, тому правоохоронні органи вирішили все навкруги оточити і в'язати всіх, хто здається підозрілим. Почалася метушня. Були і ті, хто хотів посперечатися з поліцейськими і отримав за це палицею. Один офіцер піднявся на сцену і підійшов до Ловця.

– Ніколас, ти ж, ніби, сказав, що всіх перестріляв?

– Ну, так і ви мені, ніби, сказали, що в вас машин немає. – Відповів він, продовжуючи витирати кров.

Лангре підійшов до офіцера і показав свій значок поліцейського Франції, попросив приділити йому час. Вони відійшли убік, а Ніколас все так само стояв на сцені з розбитим обличчям і дивився у натовп. Він вловив злісний погляд Стажера, який насилу стримувався, щоб знову не кинутися на нього.

– Життя коротке, і того чого хочеш, потрібно домагатися. – Все ж вирішив заговорити Ніколас з хлопцем.

Стажер промовчав. Він краєм вуха слухав розмову Лангре і офіцера поліції. Лангре включив на телефоні відео, на якому Батько Ганни – Едвард, виходив з номера готелю сера Альприма.

– Цей чоловік, підозрюється у вбивстві сера Альприма в Парижі. – Пояснював Лангре. – Ми тут якраз за цим.

– Я все зрозумів. – Відповів поліцейський. – Наші люди зроблять вам повне сприяння, але нам доведеться всіх забрати до поліцейського відділку.

Він подивився на Ніколаса і Стажера і додав:

– І їх теж.

Едварда і інших його помічників тут же затримали. Вони і не чинили опір. Все було вже зрозуміло і будь-які їх дії лише погіршили б ситуацію.

Ніколас і Стажер стояли осторонь, слова Ловця летіли в напрямку хлопця.

– Якщо Бог дав, значить витримаєш.

Його голова крутилася. Стажер намагався тримати себе в руках, але всеж дав слабину і накинувся зі словами на Ніколаса:

– Вільний художник! Та такі виродки як ти, повинні сидіти за гратами. Змусив нас думати про рептилоїдів, а сам виношував дитячу образу. Та з-за твоїх картин дев’ять чоловік покінчили життя самогубством. Лангре взагалі Пастиря на моїх очах з петлі дістав.

Ніколас більше не став нічого говорити, розуміючи, що хлопець може знову спалахнути і краще йому не підливати масла в це полум'я. Він оглядав натовп, що сходився, поліцейських, які допомагали зібрати відомості про то, що відбувається у свідків. З багатотисячного натовпу на площі утворився величезний хід. Люди висовувалися у вікна, виходили з магазинів і найближчих кафе, щоб прийняти участь в процесії.

Тут виявилися всі. Був Алекс Крамер з дружиною і дочками, Порно, Грозний, Арт – дилер зі своєю дівчиною, Пастир із сім'єю та інші. Коли ці люди стали отримувати картини із зображенням рептилоїдів, вони звернулися в поліцію. А далі ці заяви об'єднали в одну справу і передали Лангре. Він повинен був захистити людей, яким, невідомий погрожує записками з підписом "А.К".

Через кілька тижнів головним підозрюваним став Стефан Крамер, син Алекса Крамера – водія автобуса, від його першого шлюбу, з Росії, а на даний момент вчився у Франції. Ось тоді Лангре і придумав свій "театр одного актора", де кожен грав відведену для нього роль. В нього не було доказів, що Стефан винен, тому він організував його перехід на свою ділянку і провів з ним добу, провокуючи його на визнання – показуючи йому "наслідки" від картин.

А далі Лангре зрозумів, що Стефан не винен і він перетворився на напарника, а наступною підозрюваною була Ганна.

– Степан!

Голос Крамера долетів до Стажера і той його відразу впізнав. Його обличчя тут же змінилося. Лише здивування і радість читалися в очах. Він обернувся і побачив свого батька. Той стояв так близько, що можна було бачити зморшки на його обличчі. Степан рушив з місця і кинувся до батька в обійми. Бачити його тут було просто дивом, і він не хотів навіть знати зараз, як і чому той виявився, просто був радий його присутності.

В Лангре були з собою дві фотографії, які він дістав з кишені. Вони були пов'язані з місцем аварії на трасі, що сталася п'ятнадцять років тому. Автобус виїхав на зустрічну смугу, і щоб уникнути зіткнення, легковичок згорнув і злетів з траси. Автобус втік з місця аварії, не надав жодної допомоги потерпілим.

На першому фото вирізка або з архіву, або з газети, де швидка допомога кладе на ноші п'ятнадцятирічного хлопця. А друге фото – з інстаграма Ніколаса, там, де він біля басейну, голий торс і видно його татуювання. Два невеликі хрести – символізує смерть батьків і цифри – дата його народження і дата аварії. Це і було особистим розслідуванням Лангре. Ці фото були перед очима Ловця Снів. Вони повернули його до минулого. До тих спогадів, які будь-яка людина давно поховала в глибинах своєї пам'яті.

– Я