Олена Герасим'юк - Розстрільний календар

https:// goo.gl/xYkfTE 16 червня 1971 року в таборі помер організатор руху спротиву в’язнів сталінських таборів Михайло Сорока46

Наша провина лише в тому, що ми вирішили вмерти стоячи, а не лежачи, бо вважаємо негідним віддати своє життя насильникам без протесту…

З виступу Михайла Сороки на суді у 1952 році

Ім’я Михайла Сороки було відоме багатьом табірникам та повстанцям. Він налагодив підпільну передачу інформації з таборів ГУЛАГу (рух спротиву в’язнів «ОУН-Північ»), його вірш «У гарячих степах Казахстану» став гімном Кенгірського повстання — одного з найбільших табірних бунтів.

Легендарний підпільник провів у сталінських таборах 34 роки. На 61-му році життя у Мордовському таборі Михайло Сорока помер. Нескореного в’язня поховали на цвинтарі Мордовського табору № 17, а за 20 років перепоховали на Личаківському цвинтарі, поруч із дружиною Катериною Зарицькою.

Джерела

Черкаська Ганна. Трагічне кохання Катерини Зарицької та Михайла Сороки. Режим доступу: https://goo.gl/9z3Vrt

Янович Андрій. Михайло Сорока у Воркуті створив «ОУН-Північ» // Gazeta.ua. — 2011. — 15 червня. Режим доступу: https://goo.gl/Zp4viL

18 червня 1934 року заарештований член ОУН Роман Шухевич

У червні 1934 року після вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького відбулися арешти членів ОУН. 18 червня до рук поліції потрапив Роман Шухевич. 6 липня його етапували до одного з перших концентраційних таборів — Берези Картузької, що славилась нелюдськими умовами утримання в’язнів.

На Варшавському процесі над ОУН, що розпочався 18 листопада 1935 року, Шухевич виступав як свідок. Свідки вимагали права давати покази рідною українською мовою. За українську мову головний суддя Посемкевич штрафував на 200 злотих, а за привітання гаслом «Слава Україні!» наказував ув’язнювати на добу. На запитання адвоката, що саме спонукало вступити до ОУН, Шухевич відповів: «Це був наказ мого серця».

Розгляд справи перенесли до Львова, і Шухевича етапували до тюрми «Бригідки». На львівському процесі підпільник фігурував уже як обвинувачений в організації низки замахів та вбивств. Приналежність до УВО і ОУН Шухевич визнав, але наголосив, що стосунок має суто світоглядний. Завдяки професійності адвоката (дядька Степана Шухевича) суд присудив арештантові 4 роки позбавлення волі, згодом термін було зменшено вдвічі.

На підставі урядової амністії Роман Шухевич був звільнений 27 січня 1937 року.

Джерела

Кіпіані Вахтанг. Шкарпетки Шухевича, єврейська газета, мило, сало та хрін. Документ 1935 р. // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2011. — 5 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/x2aNR3

Костюк Євген. Головний командир УПА — Роман Шухевич // Меморіал: [Електронний ресурс]. — 2011. — 1 липня. Режим доступу:https://goo.gl/Q1Pvin

20 червня 1962 року засуджений студент Олексій Мурженко

3 березня 1962 року міліція заарештувала членів підпільної марксистської організації «Союз свободы и разума», що поширювали у Москві листівки із закликами демократизувати радянське суспільство. Одночасно з Мурженком затримали Юрія Федорова, Сергія Кузьміна і Віктора Балашова. За антирадянську агітацію та пропаганду студента засудили до 6 років позбавлення волі в колонії строгого режиму.

Покарання Мурженко відбував у Мордовських таборах. За два роки за порушення режиму його перевели до Володимирської в’язниці. У 1967 році він повернувся до Мордовії, де познайомився з підпільними діячами, громадськими активістами різних країн.

Після відбування терміну у 1970 році Олексій Мурженко разом із однодумцями намагався викрасти літак і втекти за межі СРСР. Їх заарештували в одному з ленінградських аеропортів. Мурженко за спробу перетнути кордон Радянського Союзу отримав 14 років позбавлення волі.

Джерела

Мурженко Алексей. Образ счастливого человека, или Письма из лагеря особого режима. — London: Overseas Publications Interchange, 1985. Режим доступу:https://goo.gl/Bp8vBj

Мурженко Алексей Григорьевич (1942—1999), правозащитник // Сахаровский центр. Воспоминания о ГУЛАГе и их авторы: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/HvBLoh

Овсієнко Василь. Дисидент Олексій Мурженко (за матеріалами Вахтанґа Кіпіані та Пермського «Меморіалу»). Режим доступу: https://goo.gl/VAWqyz 21 червня 1972 року заарештовані науковці Анатолій Здоровий та Ігор Кравців47

Цей арешт був одним із хвилі арештів української патріотичної інтелігенції 1972 року. Для фізика Анатолія Здорового він був другим у житті. Уперше, ще 1965 року, Здоровий привернув увагу КДБ через те, що зорганізував навколо себе понад сотню батьків-активістів, які виступили проти масової русифікації українських шкіл. Група збирала підписи, Здоровий їздив до Києва та Москви, ініціював обговорення болючого питання, а також регулярно в Шевченківські дні організовував покладання вінків до пам’ятника поетові.

Досить швидко під тиском КДБ кількість прибічників і помічників Здорового впала до 12, але й ті були залякані. Намагання протистояти русифікації шкіл не давали результату. Тоді 27-річний Здоровий вдався до емоційного кроку («Не те, що я спеціально, продумано, а якось так пішло — іншого виходу вже не бачив», — згадував він в інтерв’ю). Здоровий взяв фарби, щітку та пішов до паркану споруджуваного в Харкові Будинку проектів на проспекті Леніна, навпроти готелю «Інтурист». Там він написав: «Українці! Шануйте рідну мову! Геть мерзенні теорійки «естественной ассимиляции»! Хай живе Україна!»

На останнє слово і на знак оклику в Здорового не вистачило фарби, тому він повернувся додому, взяв ще фарби і прийшов знову. Біля паркану його вже чекали. Ховатися Здоровий не став, спокійно дописав потрібне, навіть деякі літери домалював, щоб було яскравіше. Дорогою додому його заарештували — але лише на 20 діб, бо з’ясували, що вчений на той час працював у секретній науково-дослідницькій лабораторії з космічних досліджень, що підпорядковувалася Москві. За нього вступилися академіки АН СРСР та УРСР, тому КДБ обмежився офіційним попередженням.

За науковцем було встановлено нагляд, але поведінки він не змінив. За два роки, через те що Здоровий не відмовився від ідеї принести квіти до пам’ятника Шевченку, його змусили звільнитися «за власним бажанням», зірвавши захист дисертації.

У 1972 році, до 100-річчя з дня народження Лесі Українки, Анатолій Здоровий разом з інженером Ігорем Кравцівим виступив з ініціативою відкрити меморіальну кімнату поетеси, назвати вулицю чи площу ім’ям Лесі Українки або збудувати їй пам’ятник. Через це Здоровий та Кравців потрапили під хвилю арештів 1972 року.

Здорового арештували в обідню перерву