Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

ПІЛОТ (страшенно радий): О, спасибі! (супроводжуючим) Перекладіть йому, що я дуже радий! (напружується) Іц… іц… мост., точно — мост! — во! мост! — мост кайнд оф ю! Во, пам’ятаю! (страшенно гордий собою; тисне руку Елмсу, той теж сяє) Спа-си-бі! Гуд… во! гуд лак! Во! Удачі!

Елмс, помахавши на прощання рукою, йде до освинцьованого БТРа.

ПІЛОТ (сяючи, притримує супроводжуючого): Ні, ви таки гляньте! (запускає руку в кабіну; з гордістю) Яка колекція! (дістає щось подібне до альбома для марок, з купою прозорих кишеньок, у них стирчать упаковки таблеток) Гляньте, скільки назбирав! (гортає його, любовно встромляє у вільну кишеньку нове надбання, милується) Але така красива — перша! Імпортна! Вітька-штурман з «двадцятки» (показує на вертоліт з номером «20» віддалік) — Вітька застрелиться! У нього такої нема!

ЕЛМС (залазить у БТР — супроводжуючому, трохи соромлячись): Е-е… Знаєте, після польоту воно якось дискомфортно… (торкається свого волосся) Його б підстригти… Так тут же ніде…

СУПРОВОДЖУЮЧИЙ: Та що ви! Без проблем! У Чорнобилі є перукарня!

Під ганком перукарні в Чорнобилі тупцює злий супроводжуючий. Сердито відкидає недопалок убік — на чималу купу таких же.

ЙОГО НАПАРНИК (підходить): Ну?

СУПРОВОДЖУЮЧИЙ (розлючено): Що «ну»?! Русалка бісова! Приворожила! (з розпачливою веселістю) Він тепер, бачте, не хоче з Чорнобиля їхати! Що ж нам, тут тепер залишатись?

Сергій спить на білосніжній подушці. Осміхнувшись чомусь гарному, прокидається. Дивиться на годинник — 6.00.

СЕРГІЙ (весело сам собі командує): Р-ррота — падйом!

І потягається солодко — це не військовий табір!

Поряд одразу виникає… лікар!

ЛІКАР: Молодий чоловіче, ви проспали 36 годин.

СЕРГІЙ: Не може бути!!

ЛІКАР: Що ви пили?

СЕРГІЙ (здивовано): Нічого.

ЛІКАР (з цікавістю): Хм. А що кололи?

СЕРГІЙ (ще більш здивовано): Теж нічого.

ЛІКАР (оглядаючи його, упевнено): Ну, дихлофосом ви не дихали… Мені просто професійно цікаво. Такого сну, як у вас, я ще ніколи не бачив…

СЕРГІЙ: Ну, тепер побачили. Чудесно виспався! (відкидає ковдру вставати, оглядається) Е, а де це я?

За спиною у лікаря стоїть міліціонер: невисокий натоптаний брюнет, над-акуратно причесаний — волосинка до волосинки.

МІЛІЦІОНЕР (з притиском): Ви — не «виспались». Ви — проспались, молодий чоловіче…

Сергій обводить поглядом приміщення, в якому на білосніжних постелях спочивають скуйовджені особи чоловічої статі…

СЕРГІЙ: Та я тверезий, як скло!

МІЛІЦІОНЕР: Ще б! Півтори доби сну!

ЛІКАР: Відносно тверезості — ми тут це від кожного чуємо.

СЕРГІЙ: Та я не пив зовсім! Які 36 годин сну! Я тільки-но приліг! (осікається, розгублено) Де? (намагається згадати) Де ж я приліг? Ну, не має значення… Я третій день як з Чорнобиля! Листи розносив, помився — вода нарешті пішла — потім вийшов… Куди ж я вийшов..? Тільки розслабився…

ЛІКАР: М-м… Як лікар, я б вам не радив розслаблятись у такий спосіб… До втрати пам’яті.

МІЛІЦІОНЕР: Громадянин, ми зараз оформимо протокол, ви заплатите за обслуговування — і ви вільні.

СЕРГІЙ: Яке обслуговування? Який протокол?

МІЛІЦІОНЕР (киває на білосніжне простирадло, вказує гордо на лікаря, на себе): Комплексний сервіс! Півтори доби… Наша установа на самоокупності, ви ж знаєте…

СЕРГІЙ: Який витверезник?! Та я тверезісінький! Кошлаті особи на ліжках поруч теж попросипались: «І я! І я! І я теж!»

МІЛІЦІОНЕР (особам): Ану цить! (ті вмить стихають)

СЕРГІЙ: Спокійно. Зараз розберемось. Тільки дайте в туалет сходити. Куди?

МІЛІЦІОНЕР (киває головою): По коридору, перші двері праворуч.

Лікар і міліціонер дивляться вслід Сергію.

ЛІКАР: Скільки працюю — такого похмілля не бачив. Що ж він приймав? Просто цікаво… А доза?

СЕРГІЙ (повертає голову, з гордістю переможця):

Доза — 25 рентген!

МІЛІЦІОНЕР: Нахапався… То він