Януш Пшимановський - Витівки Йонатана Коота

з фасаду. Всі сприйняли це як річ природну, бо ж ордени носять на грудях, а чирка, коли вже вона вискочила, нехай краще буде з протилежного боку.

Між тими, хто чекав цих подій, прогулювались пані у вишневому капелюшку, колишній харцер і рудий Зефірин, а також елегантний керівник «САМЕКСу». Панна Зося вклонилась йому, проте він не помітив ні її, ні кота з бантом на шиї, якого вона несла на руках, прикриваючи купленою в кіоску газетою, щоб не дуже впадав в око чималий розмір тварини.

Панна Зося і Коот промовисто перезирнулися, помітивши перевдягненого в цивільне Войтасика, який був тут не при виконанні службових обов’язків, а проте всім своїм виглядом уособлював лад і порядок.

От-от мала настати дванадцята. Годинник на міській ратуші заскрипів, готуючись вибити перший удар, капельмейстер Тронбонь підняв угору паличку, пані Катажина, покинувши плести, взяла в руку ножиці й розкрила їх, — та враз усі заціпеніли від подиву й жаху. Навіть жайворонок зупинився в польоті.

На другому березі річки щось загурчало і, поминувши міст, посунуло до центру Міста. Звук нагадував поєднання ревіння реактивного літака на старті, скреготу зіпсованого трактора і ударів молота по заклепках трансатлантичного пароплава.

Та хоч би що то було і хоч би хто цією пекельною машиною керував, одне певне: терористи замордують або вже почали мордувати Пшилєппу і Радоху, спортклуб «Хімор» ганебно програє з рахунком 0:10, а замість ансамблю «Джем Сесьйон» буде такий деконфітюр, що Місто не скоро відродить свою добру музичну репутацію.

Ревище чулося ближче й ближче. А коли затопило всю площу, крізь механічні звуки прорвалося розпачливе:

— Є-є-є!

Пані у вишневому капелюшку поставила парасольку під дерево, повісила сріблясту лисицю на гілку й знепритомніла. Колишній харцер почав робити їй штучне дихання.

Котик з блакитним бантом на шиї виліз з-під газети, і, щоб краще бачити, вмостився на плечі пані Зосі.

На площу, оточений таким жахливим ревищем, що старт реактивного літака на його фоні видався б дзижчанням захриплого комара, виїхав не надто великий, але дуже червоний автомобільчик.

Войтасик, видобувши з кишені цивільного костюма службовий жетон, зупинив машину й рішучим жестом наказав вимкнути двигун. Він намірився вліпити солідний штраф, а потім арештувати водія, проте не встиг.

Юрба впізнала короля бомбардирів і комету естради. По всій площі Гармонійного розвитку прокотився радісний гомін, оркестр заграв туш, не заглушуючи, щоправда, жайворонка.

— Марієтто, в чім річ? Чого це вони так тихо? — шепнув центральний нападаючий. — Не люблять нас уже, чи що? — тремтячими руками він дістав з пачки сигарету і глибоко, мало не до п’ят, затягнувся.

— Прошу вибачити, — сказав постовий Войтасик, забрав у нього з-поміж пальців сигарету і, старанно загасивши її об каблук, вкинув недопалок в урну.

Котик на плечі в панни Зосі розправив бант на шиї і, пригладивши вуса, промурчав:

— Ну, ну…

Пшилєппа насунула капелюшок на очі, щоб ніхто не бачив її обличчя, яке тонуло в сльозах.

Радоха віддав міліціонерові ключики від машини, добув із кишені пляшку й добряче хильнув з неї, не розуміючи, що сталось і звідки ця тиша.

Аж тут до нього підійшов жалюгідний, може, навіть найжалюгідніший на все Місто п’яничка, простяг руку й мовив:

— Дай, кирюхо.

Ясьо дав, бо хіба ж відмовиш спраглому?..

П’яничка зачерпнув відваги, що й на денці не лишилось, розбив порожню пляшку об брук і зарепетував:

— Земляки, невже вам не жаль? Нехай живуть, нехай п’ють! У сусідки хата біла, у сусідки хата мила, проп’ємо ми тую хату, бо хочеться заспівати… Пши-лєп-па, Пши-лєп-па! — горлав він на всю площу і гатив по жерстяній урні знятим з ноги черевиком. — Па па-па!

Марієтта відкинула капелюшок на плечі, показала в усмішці зуби й заспівала:

Ти скажи, чи серце твоє, є-є-є, Біля мене дужче заб’є, є-є-є?

Потім уже не було чути, що вона співає, бо хтось намагався втихомирити п’яничку, хтось перешкоджав це зробити, репетуючи ще голосніше, і, що там казати, не минуло й десяти хвилин, як музики, повитягавши сурдини з інструментів, гримнули на повну гучність, подмухами труб колишучи густі клуби сигаретного диму, які зависли над площею.