Ю. Несбе - Таргани

— Що в нього документів про вищу освіту немає, я знав. А от інше для мене новина.

— Ти ж не думаєш, що такий утікач й аутсайдер вельми педантичний у виборі засобів, щоб вибитися в люди, особливо коли такі засоби більш-менш загальноприйняті? Кліпра більше тридцяти років займався найбільш корумпованим бізнесом в одній із найбільш корумпованих країн світу. Ти не чув пісню: «Я такий, як усі: дощ пройшов, і я змок»?

Єнс похитав головою.

— Я хочу сказати тільки те, що Кліпра як бізнесмен грав за тими ж правилам, що й усі інші. А ці люди уважно стежать, щоб не забруднити рук, тому для брудної роботи завжди використовують інших. Думаю, Кліпра навіть не здогадується, від чого помер Джим Лав.

Харрі затягнувся. Сигарета виявилася зовсім не така смачна, як він собі уявляв.

— Розумію, — вимовив зрештою Єнс. — Тільки от щодо того банкрутства: незрозуміло, чому він зібрався обвинуватити у всьому мене. Ми просто купили компанію в мультинаціонального концерну, що не ліквідував її доларові борги, бо одержував доходи від інших дочірніх компаній теж у доларах.

— Виходить, просто купили?

— Коротше кажучи, як тільки компанія була виділена з концерну й перейшла до рук Кліпрі, її доларова експозиція стала просто несусвітньою. Це все одно що бомба вповільненої дії. Я просив його негайно забезпечити борг, продавши ф’ючерси в доларах, але він відповів, що хоче почекати, мовляв, долар занадто завищений. Навіть при нормальному коливанні валютного курсу Кліпра сильно ризикував. Але все виявилося ще гірше, ніж можна було очікувати. Протягом трьох тижнів долар виріс удвічі до таїландського бату, і відповідно борги компанії подвоїлися. І вона збанкрутувала, але не за три тижні, а за три дні.

Хільде Мольнес здригнулася при вигуку Єнса й щось прогундосила вві сні. Той занепокоєно повернувся до неї, чекаючи, коли вона перевернеться на інший бік і знову захропе.

— За три дні! — прошипів він і показав на пальцях «три».

— Отже, ти думаєш, що для нього не було ніякого сенсу звалювати всю провину на тебе?

Єнс похитав головою.

Харрі загасив недопалок.

— Виходячи з того, що я знаю про Кліпру, можу припустити, що слово «резон» у його лексикон не входить. Не можна недооцінювати ірраціональний бік людської натури, Єнсе.

— Що ти маєш на увазі?

— Коли тобі треба забити цвях і ти попадаєш собі по пальцю, що ти жбурнеш у стіну?

— Молоток!

— Саме так. Як тобі подобається бути молотком, Єнсе Брекке?

О пів на шосту Харрі подзвонив в Управління поліції, його з’єднували із трьома співробітниками, перш ніж йому вдалося знайти четвертого, котрий трохи говорив англійською мовою й зміг повідомити, що вони не мають ніяких відомостей про зниклу.

— Може, з’явиться, — додав поліцейський.

— Це вже точно, — відповів Харрі. — Думаю, вона зараз лежить у готелі й замовляє собі сніданок у номер.

— Що?

— Думаю, вона… добре, забудьте. Спасибі за допомогу.

Єнс провів його до сходів. Харрі підняв голову до неба: уже світало.

— Коли все це закінчиться, я запитаю тебе про одну річ, — сказав Єнс. Він зітхнув і безпомічно усміхнувся: — Хільде погодилася вийти за мене заміж, і мені потрібний свідок.

Пройшло кілька секунд, перш ніж Харрі зрозумів, про що мова. Він був так приголомшений, що не знав, що сказати.

Єнс потупився, розглядаючи свої черевики.

— Знаю, це здається дивним: адже ми одружуємося відразу після смерті її чоловіка, але тому є свої причини.

— Але я…

— …не дуже давно знайомий зі мною? Я знаю, Харрі, але, якби не ти, я зараз не був би на волі. — Він підняв голову й усміхнувся. — У всякому разі, подумай над моєю пропозицією.

Коли Харрі піймав на вулиці таксі, над дахами будинків на сході вже зайнялася зоря. Курява, замість того щоб вивітритися за ніч, просто опустилася й запала між будинками. І тепер знову здійнялася разом із сонцем, відбиваючи червоний, величний схід. Вони їхали по Сілом-роуд, і дорожні опори кидали довгі мовчазні тіні на пофарбований кривавим кольором асфальт, немов сплячі динозаври.

Харрі сидів на ліжку й дивився на нічний столик. Йому тільки зараз спало на думку, що в листі від Руни могла бути якась інформація. Він висунув шухляду, дістав її останній лист і розкрив його ключем від квартири. Конверти були однакові, і тому він вирішив, що це точно лист від Руни. Він був надрукований на принтері, стислий й лаконічний:

«Харрі Холе. Я тебе бачу. Не наближайся. Вона повернеться додому цілою й неушкодженою, коли ти сядеш у літак. Я дістану тебе всюди. Ти самотній, дуже самотній. Номер 20».

Його немов схопили за горло, і він навіть підхопився, щоб вдихнути.

Цього не трапиться, подумав він. Не може трапитися знову.

«Я бачу тебе. Номер 20».

Він знає все, що їм відомо. Чорт!

«Ти самотній».

Іде витік інформації. Він схопив слухавку, але негайно поклав її на місце. Думай, думай. By нічого не торкав. Він знову схопив слухавку й відгвинтив кришку мембрани. Поруч із мікрофоном була прикріплена крихітна чорна штуковина, схожа на чіп. Харрі бачив такі колись. Це була російська модель, краща від тих, що застосовували в ЦРУ.

Біль у нозі заглушила всі інші муки, після того як він штовхнув нічний столик із такою силою, що той із гуркотом перевернувся.

Розділ 43

Ліз піднесла чашку кави до губ і так голосно сьорбнула, що Льокен здивовано поглянув на Харрі, немов запитуючи, кого це він із собою привів. Вони сиділи в «Мілліс Караоке», з фотографії на стіні на них жадібним поглядом дивилася Мадонна із платиновим волоссям під веселу музику пісні «І Just Called То Say I Love You»[36]. Харрі в розпачі натиснув на пульт, щоб зменшити гучність. Вони прочитали лист і сиділи мовчки. Харрі знайшов нарешті потрібну кнопку, і музика різко обірвалася.

— Про це я й хотів поговорити, — сказав Харрі. — Як бачите, у нашому колі відбувається витік інформації.

— А що із підслуховуючим пристроєм, який, по-вашому, установив на ваш апарат Ву? — запитав Льокен.

— Це все-таки не пояснює, яким чином той тип довідався, що ми напали на його слід. Пропоную зустрічатися тепер тільки тут. Якщо ми знайдемо інформатора, то він, можливо, виведе нас на Кліпру, однак я не думаю, що треба починати із цього кінця.

— Чому ні? — запитала Ліз.

— У мене таке відчуття, що інформатор зашифрований так само добре, як і Кліпра.

— Та ну?

— Кліпра знає, що той посилається у своєму