Ю. Несбе - Таргани

й вітальнею як зацькований кролик, підносячи їй тонік із льодом.

Харрі сів на диван, неуважно прислухаючись до тієї нісенітниці, яку вона казала.

— Вона гадає, сталося щось жахливе, — проговорив Єнс.

— Скажи їй, що у вісімдесяти з гаком відсотках випадків подібні зникнення завершуються тим, що зниклий повертається додому живий і неушкоджений, — відповів йому Харрі, немов його слова мали потребу в перекладі на мову п’яної жінки.

— Та я вже казав це. Але вона все одно повторює, що з Руною хтось розправився.

— Що за дурня!

Єнс присів на краєчок стільця, ламаючи пальці. Схоже, він був зовсім розгублений і дивився на Харрі майже з благанням.

— Руна і Хільде сварилися останнім часом, і я подумав…

— …що вона втекла з дому, щоб дошкулити матері? Цілком можливо.

Хільде Мольнес закашлялася й поворухнулася. Їй удалося піднятися з дивана й сьорбнути ще джину. Тонік закінчився.

— От якою вона буває, — сказав Єнс, немов її тут не було.

І все-таки це вона, констатував Харрі. Лежить собі, хропе із розкритим ротом. Єнс глянув у її бік.

— Коли я її вперше зустрів, вона сказала мені, що п’є тонік, щоб не занедужати малярією. Адже ти знаєш, у ньому хінін. Але він, мовляв, не смакує без джину.

Він слабко усміхнувся й підняв слухавку, перевіряючи, чи є гудок.

— У разі, якщо вона…

— Розумію, — сказав Харрі.

Вони сіли на терасі, прислухаючись до міського шуму. Крізь транспортний гул пробивалося ревіння компресорів.

— Новий суперавтобан, — кивнув Єнс. — Працюють день і ніч. Траса проляже он через той квартал. — І він показав рукою.

— Я чув, що в проекті бере участь один норвежець. Уве Кліпра… ти знаєш його? — І Харрі звів очі на Єнса.

— Уве Кліпра, так, авжеж. Він найбільший клієнт у нашій брокерській конторі. Я провів із ним безліч валютних операцій.

— Та ну? Ти знаєш, чим він зараз займається?

— Чим займається, тим займається. Принаймні, він скуповує багато компаній.

— Що за компанії?

— Здебільшого дрібні підрядчики. Він прокладає собі дорогу, щоб дібратися до BERTS, скуповуючи фірми субпостачальників.

— Це розумний хід?

Єнс оживився, з радістю перемінивши тему розмови.

— Авжеж, доки його покупки фінансуються. І доки фірми не збанкрутували, виконуючи своїзобов’язання.

— А ти знаєш компанію з назвою «Пхуріделл»?

— Ну звичайно, — розсміявся Єнс. — За дорученням Кліпри ми підготували аналітичний звіт і рекомендували йому купити її. Але звідки ти, цікаво, дізнався про цю компанію?

— Рекомендація виявилася не дуже вдалою, так?

— Так… — розгублено вимовив Єнс.

— Я тут учора доручив декому перевірити «Пхуріделл», і з’ясувалося, що вона практично банкрут, — сказав Харрі.

— Це правда, але як це тебе обходить?

— Власне кажучи, мене більше цікавить Кліпра. Ти трохи в курсі того, чим він займається. Наскільки він постраждає від цього банкрутства?

Єнс знизав плечима.

— Звичайно збиток у такому випадку незначний, але під BERTS Кліпра набрав стільки кредитів, що все перетворилося в картковий будиночок. Найменший вітерець — і вся конструкція звалиться, якщо ти розумієш, що я маю на увазі. Тоді Кліпрі кінець.

— Отже, він купує «Пхуріделл» за вашою, а вірніше, твоєю рекомендацією. Проходить лише два тижні, і фірма стає банкрутом. Під удар потрапляє статок Кліпри, і все через пораду одного-єдиного брокера. Я не фінансовий аналітик, але мені здається, що кілька тижнів — занадто малий строк. Він мав відчути, що ти продаєш йому старий автомобіль без мотора. І що бандити типу тебе мають сидіти за ґратами.

Схоже, до Єнса нарешті дійшли слова Харрі.

— Виходить, Уве Кліпра міг… Це якась дурниця!

— Це всього лише версія.

— Яка версія?

— Уве Кліпра вбив у мотелі посла й зробив так, щоб підозри вказували на тебе.

Єнс підвівся.

— Ну це вже занадто, Харрі.

— Сядь і послухай мене, Єнсе.

Єнс зітхаючи опустився на стілець. Харрі нахилився до стола.

— А Уве Кліпра агресивний, так? Тобто, я маю на увазі, він людина дії?

— Так, — не одразу відповів Єнс.

— Можливо, Атле Мольнес мав щось на Кліпру і з’явився до нього з вимогою грошей, тоді як сам Кліпра ледь тримався на плаву.

— Яка ще вимога грошей?

— Скажемо тільки, що Мольнес мав потребу в грошах і на руках у нього були матеріали, украй неприємні для нашого мільйонера. Звичайно Кліпра вмів виходити з подібних ситуацій, але тепер шантаж був занадто серйозний, і він відчув себе пацюком у глухому куті. Згодний?

Єнс кивнув.

— Вони залишили будинок Кліпри в машині посла, оскільки Кліпра наполягав, щоб обмін компромату на гроші провели в якому-небудь більш затишному місці. Мабуть, посол нічого не мав проти. Я припускаю, що Кліпра ще не встиг подумати про тебе, коли виходив із машини, прямуючи у свій банк, поки посол поїхав далі, у мотель. Але Кліпрі треба потрапити в мотель так, щоб ніхто не помітив. І от він починає міркувати. І вирішує, що можна вбити відразу двох зайців. Йому відомо, що посол зустрічався із тобою раніше, того ж дня, виходить, ти так чи інакше опинишся під наглядом поліції. І він тішить себе думкою, що в цього приятеля, Брекке, не буде алібі на вечір.

— Але як він міг передбачити таке заздалегідь? — здивувався Єнс.

— Та тому, що він сам напередодні й замовив у тебе фінансовий звіт. Він уже давно користується твоїми послугами, так що йому було відомо, як і коли саме ти працюєш. Може, він подзвонив тобі в той вечір в офіс і переконався в тому, що ти відключив телефон: отже, ніхто не зможе підтвердити твоє алібі. А потім він дібрав смаку й придумав, як змусити поліцію повірити в те, що ти брешеш.

— Відеозапис?

— Оскільки ти постійний радник Кліпри з валютних операцій, він напевно часто бував у тебе й бачив відеокамери на паркінгу. Імовірно, Мольнес згадав, що ти спускався разом із ним у паркінг, і Кліпра спланував, що ти скажеш це поліції. І що найбільш кмітливий із поліцейських захоче перевірити цей факт на відео.

— Виходить, Уве Кліпра спершу підкупив охоронця, а потім сам же вбив його за допомогою синільної кислоти? Мені шкода, Харрі, але важко уявити собі, що Уве Кліпра домовляється із негром, потім купує опіум і маже його синільною кислотою в себе на кухні.

Харрі дістав із пачки останню сигарету, яку притримував, скільки міг. Глянув на годинник. Зовсім неймовірно, щоб Руна подзвонила додому о п’ятій годині ранку. І все-таки він поглядав на телефон. Єнс простягнув йому запальничку, перш ніж він встиг дістати свою.

— Спасибі. Тобі відоме минуле Кліпри, Єнсе? Ти знав про те, що цей бандит приїхав сюди недоуком, що