Erleen Nord - Катарсис, Erleen Nord

— Добре, покажу, але без екскурсійних розмов, бо мені вже час іти до підземелля, — сказала вона із сухарем у зубах, теж перебираючись до мене. — На щастя, все поруч. Але на теплу воду не розраховуй.

— Про таке навіть мріяти не доводиться.

Вчена покинула мене, ледь провівши до потрібного місця. Але навіть так я не заблукала: голоси Бірґера й Іво були чудовим орієнтиром. Пізніше додався й тихіший голос Кунц.

Судячи з почутого, вони про щось весело розмовляли. Принаймні Іво навіть сміялася. Я не стала до них заходити, а спершу зайшла до ванної, яка була зовсім поруч.

Одна-єдина дерев’яна ванна вже була наповнена водою. Я, роздягнувшись, залізла в неї.

Було не так і погано. Я навіть дозволила собі просто полежати, вслухаючись у веселі розмови, які долинали з-за дверей. Проте розчути жодного слова мені так і не вдалося: скоріше, це було для мене якоюсь дивною мелодією.