Ольга Вільна - Ярослав, Ольга Вільна

«От вам і різниця між штатським пацюком і діючим військовим, – зітхнув про себе. І майже одразу виправився: – княжа дружина завжди мала більше прав».

– Як самопочуття? Готовий до допиту? – всміхнувся, зовсім не приховуючи радість з останнього.

Чоловік втомлено глянув на Рєзнікова. Повільно хитнув головою і всівся на вільний стілець.

– Допиту? – перепитав з кривуватою посмішкою.

– Гаразд. У мене стільки питань, на які ти просто мусиш мені відповісти, що від допиту це буде не сильно відрізнятись. Твоє керівництво дало мені карт-бланш. Фіга з два я цим не скористаюсь! Тобі ж про це повідомили, правда?

Терещенко глянув з-під лоба. Без слів, але Рєзнікову одразу довелось виправдовуватись. Це зараз йому надавали прав і дозволів. Але пройде час, і дружинник може пригадати «допит» занадто балакучого офіцера. А можливості в цих хлопців були не аби які. Ще й Орел масла підливав, нагадуючи, що чоловікові перед ним скоро титул дадуть і всі пов’язані з ним права. Тож…

– Я не ворог ні собі, ні державі, – додав Денис з поспіхом. Постукав ручкою по столу, відганяючи сторонні думки.  Зараз йому треба було зібрати повну картину подій і визначити по можливості всіх причетних чи хоча б учасників. Від початку його задачею було знайти зрадників. А їх, якщо Рєзніков правильно почув і зрозумів дружинника, вже мало назбиралось достобіса. Тож. Діяти. – Гаразд. Ти казав, що повідомив про напад на княжича з боку спецслужб? Кого?

– Ні. Я повідомив про зраду представників КОРДу, і їх напад на поліціантів. Степаненко Руслана Вольговича.

– Його було вбито. В кабінеті мера Москви. Близько дев’ятнадцятої двадцять – дев’ятнадцятої тридцять третього жовтня, – новина, яку йому повідомили одразу, як він зв’язався з губернатором. Крім того, самого мера також знайшли мертвим у власному домі. За попередніми оцінками назвали самогубством. Але цьому на справді не вірив аж ніхто.

Терещенко мовчав, тому Рєзніков відкрив свого блокнота. Зручніше вмостився на стільці. І, глянувши список питань, зітхнув:  – Почнемо з початку?

Денис записував події мовчки, майже не перебиваючи дружинника. І потроху складав у себе в голові все, що відбувалось в Москві протягом минулої доби. Від втечі княжича, що стало справжнім чудом і благословенням, до їхнього прибуття на військову базу.

На початку, четверо дружинників знало, що княжич залишив готель. Однак за хлопцем відправився тільки Терещенко, на той момент це здавалось виправданим. Менше уваги, більше шансів зберегти інкогніто і не засвітитись. На напад ніхто не очікував. Ще двоє зі зміни, що відпочивала, інформацію отримати не встигли. Стався вибух.

На виставці Його Королівська Вельможність зіткнувся із дівчиною. Разом же вони і відправились в центр. Терещенко супроводжував їх до самого готелю, але через натовп дістався вже тоді, коли КОРДовець добивав поліціанта і збирався стріляти в княжича. Зав’язалась бійка, в якій КОРДовцям вдалось втекти з місця подій. Терещенко спробував їх перехопити.

Дружинник встигнув доповісти про напад на поліціантів за готелем Ritz і відправити шифровку своєму керівництву, перш ніж вийшов на КОРДовців. Тоді весь центр стояв, і дістатись хоч кудись на транспорті було неможливо. Тож зрадники цілком зрозуміло планували позбутись автівки і переробити план втечі. Дружиннику, який вискочив на них, вони не зраділи і спробували позбутись. В короткій сутичці одного хлопця зі зрадників Терещенку вдалось вбити. Інший втік. З вогнепальним пораненням, але наздогнати Івану його не вдалось. Та він і не збирався, з підслуханої розмови ставало більш менш зрозумілим, куди міг піти княжич. А також те, що за ним слідували інші зрадники.

З корисного – дружинник зумів отримати повідомленням про автівки, на яких теоретично міг втекти княжич.

Рєзніков вирішив не цікавитись, як дружиннику вдалось отримати цю інформацію. Криміналісти все рівно розкажуть про стан кинутого тіла, координати якого розвідник записав, ще й підкреслив додатково. А от дізнаватись про методи допитів княжої дружини поки не хотілось.

«Навряд чи другому КОРДовцю вдалось би втекти, якби перший був мертвим. Однак. Все це сталось до десятої вечора, – обережно обвів години кружечками. І пригадав дані здобуті під час свого розслідування. Особливо ті, що вдалось отримати у виставковому центрі. – Трохи раніше хтось питав про княжича та дівчину на виставці. Виходить, що Його Королівська Вельможність перебував майже поряд з нападниками якийсь час. Але встигнув вислизнути перед самим їх носом».

Княжичу безперечно таланило. І ця лиха вдача виявилась єдиною причиною, чому він вижив.

До Крокус Експо Терещенко повернувся на метро. Далі – викрав першу ліпшу автівку і поїхав до першого ж блок-посту, що знаходився в напрямку до Києва. Розрахунок себе виправдав, чергові поліціанти бачили кілька автівок з двома підлітками, схожими по опису на тих, кого шукав дружинник. Більше того, він був не першим, хто цікавився.

«Тоді ж стало відомо про орієнтировки щодо особливо небезпечного злочинця. І наказ викликати спецназ, замість того, щоб зупиняти самостійно. Хтось дуже не хотів, щоб поліціанти познайомились з Його Королівською Вельможністю».

Статус дружинника дозволив Івану забрати поліцейську автівку і самого поліціанта. І рушити по трасі в дивному сподіванні перехопити або зрадників, або саму Королівську Вельможність. Першими на очі трапили хлопці з Пітерського КОРДу. Останні порались навколо своєї автівки, наче колесо міняли. Спершу не виявили жодних ознак агресії. Однак при спробі поліціанта вияснити, хто вони, і що роблять так далеко від власної губернії, відкрили вогонь.

Чергова перестрілка пройшла не надто вдало. З одного боку, автівку зрадників було пошкоджено, а одного з них вбито. З іншого – поліціанта також застрелили. Самого Терещенка поранили в ногу. Крім того, він очевидно втрачав свідомість, оскільки якийсь час просто зник з пам’яті. Наступне, що він пригадав, це вже був ранок і чергова автівка з поліціантами, на розмову з якими дружинник час вирішив не витрачати. Вирубив, забрав автівку і поїхав у напрямку до містечка Козацький стан, що майже біля військової бази Сагайдачного. Забрати рацію не подумав – стан ще був не найкращий. Але ідея підняти військових була основною.