Аліна Гончарова - Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова

- Булочки з сиром і часником, - озвалася мама.  - Ох, ви ж, певно, часник не вживаєте.  І взагалі, адже він на вас погано діє.

Знову доведеться переконувати чергову людину, доводячи помилковість всіх суджень про вампірів.

- Ми їмо часник, - пролунала відповідь Сашка.

- А що ж ти його не любиш?  - Не зрозуміла мама.

- Ваша дочка одного разу надто перестаралася з цим продуктом, - то це він про те розслідування не забув чи що?

Знайшов, що згадувати!

- Зручно, мабуть, бути вампіром, - зітхнула мати.  - Літати можете безкоштовно, без квитка на літак.

– Ми не літаємо.

– І на рідині для протирання дзеркал можна заощадити, – не здавалася жінка.

- Ми в дзеркалах відбиваємось.

– І купу доларів можна не витрачати на весільні фотографії.

- І на знімках виявляємося, - відгукнувся Миров.

Мати, зважаючи на все, пригнічено зітхнула.

- То який сенс бути вампіром?

- Батько вам нічого так і не розповів?  – спантеличено поцікавився хлопець.

- Ні, - озвалась жінка.

Хвилину вони промовчали, тож я вже почала нетерпляче постукувати кігтем по підлокітнику крісла.

- Але ж ти не про вампірів хотів поговорити, правда?  – подала голос мама.

- Так, не про них - обізвався Миров.

- А про що?  – спитала жінка, знову хрускаючи булочкою.

- Про перевертнів.

Мама подавилася випічним виробом.

- А вони також існують?  - Не повірила вона.

- Так, - впевнено промовив Алекс.  – І один із Ваших знайомих навіть є перевертнем.

Мама закашлялася, а я тим часом велично спустилася сходами.

- І хто це?  – не повірила жінка.

– Я!  - З задоволеним виглядом забігла я до вітальні.

Мама ж відкрила рота, потім знову його закрила, перебуваючи в повному шоці.

- Хто ти?  - Здивувалася вона.

Здається, вона мене не впізнала, правда?  Ну, нічого, познайомитися встигнемо ще...