Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Я тихо пробурмотіла лайки і застигла.

І куди мені йти далі? Відчиняти кожні двері у спробі знайти Руслана?

Не дочекавшись жодних підказок, я закинула голову нагору і попросила у вищих сил допомоги. Але ніхто не поспішав мені відповідати.

— І що далі? — я закотила очі, наче мене хтось бачив.

Напевно, так і варто зробити. Виховано постукати у кожні двері та дочекатися відповіді. У якійсь із численних кімнат я в будь-якому випадку знайду сусіда.

Не встигла я штовхнути перші-ліпші двері, як злякано зупинилася і не знала, що робити далі.

— А я тебе шукаю. У тебе все добре?... — невиразно промимрила, наткнувшись на непроглядну темінь в карих очах навпроти.

— Мене? — Руслан примружився і рушив до мене. І тут до мене дійшло — він не просто п'яний. Він бухий. Як чіп.

І коли він тільки встиг так накидатись? І де його батько?

— Рус-руслан, — затнулась, як перелякана вівця, коли міцні чоловічі руки притиснули мене до стіни. — Що… що ти виробляєш? — злетіло в мене з язика, варто було відчути, як він нахабно почав мене лапати. Груди, живіт, стегна. Безпардонно, грубо і зовсім недоречно.

— Закрий рота, — гаркнув він, обпалюючи мій нюх спиртовими випарами. — Ви всі продажні тварюки… всі… до однієї… нікому не можна вірити…

— Що ти верзеш? 

Я спробувала відштовхнути його, звільнитися з чіпкого капкана, але, на жаль, сили були нерівні. Паніка захлиснула мене, дихати стало дуже складно. Руслан знову хижо примружився, втягнув зі свистом повітря біля мого обличчя. Груба щетина кольнула мою шкіру, мерзенний холодок пробіг уздовж хребта.

І я перестала вириватися.

Щось було не так. Щось чуже. Зовсім незнайоме. Це не Руслан. Ні. Точно не він.

Але ж обличчя… і фігура… все вказувало на мого сусіда. Але костюм не його. Та й сам він... Неначе злий двійник мого сусіда.

— Припини! — сіпнулася, коли відчула його долоню на своєму стегні. Схопилася за зап'ястя сусіда у спробі прибрати подалі його руку.

Від нього пахло знайомим ароматом. Парфуми начебто ті самі… Терпка деревина з нотками цитрусу... Але щось було не так... Ні. Все було не так!

— Ти не Руслан! — гнівно зашипіла. Щосили пройшлася нігтями по його руках і рвонула вбік. — Ти Роман? Так? Ти ж брат Руслана? — необачний здогад все-таки наздогнав мене, і я завмерла у дверях. Швидко поправила свою сукню і рвучко вдихала кисень, намагаючись вирівняти збите дихання. Так, точно, це брат сусіда. Я зовсім не взяла до уваги, що вони можуть бути близнюками.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно