Міла Мур - В обіймах монстра, Міла Мур

Не хочу, щоб Дамір бачив мене такою. Одразу буде купа запитань, відповідей на які у мене поки немає. Я намагаюсь зібратися і вже сьогодні розповісти все, як є. Але тільки-но наважуюсь, такий страх накриває, що дихати важко. 

Сьогодні на кухні нікого немає, зате в холодильнику багато всього смачненького. Тільки після ранкових пригод їсти я не наважуюсь. Готую собі чай і довго сиджу над чашкою, гріючи об неї руки. 

У будинку тихо і Даміра, швидше за все, немає. Навіть думати не хочу, скільки роботи зараз лягло на його плечі, поки мій татко на лікарняному. І найголовніше, скільки людей тепер хочуть вбити саме Даміра, адже він перший, хто мітить на місце глави корпорації. 

— Ти чого зависла? — навпроти мене сідає Спартак й уважно розглядає. 

— Що? Та так, задумалась просто, — кажу поспіхом. — А де Дамір?

— Працює. У нього тепер роботи по горло, — відповідає Спартак.

— Що саме він робить? У чому полягає його робота як глави корпорації? — цікавлюся. 

— Дамір хоче повністю викорінити наркодилерів з нашого міста. Борисов свого часу дозволяв продаж цієї хуйні, а тоді заборонив. Ти ж сама розумієш, що цих сук дістати не так просто. Кравець і ще дехто хочуть розвивати наркотичний бізнес, тому ми маємо зробити все, щоб цей мудак не став на чолі “Альфи”.

— Я завжди думала, що Дамір бандит. Що наркотики та зброя — це те, чим він займається, — кажу. 

— Принцесо, Дамір однозначно не святий, — хмикає Спартак. — Але на цьому етапі він хоче працювати чесно. Без наркотиків і зброї. Тільки глава “Альфи” може все це зупинити, і якщо Дамір стане на чолі корпорації, нашу верхівку чекає добрячий переворот. 

— Тоді ще більше людей будуть бажати його смерті, — налякано шепочу. 

— Не без того, — киває Спартак. — Але ж Дамір не один. Я, ти, той самий Борисов. Усе буде добре, от побачиш. 

Я дуже на це сподіваюся, але після слів Спартака серце не на місці. До однієї проблеми додалася ще одна. Якщо до цього моменту я боялася лише реакції Даміра на мою вагітність, то зараз я боюсь, що втрачу цього чоловіка назавжди. 

Після такої інформації у мене починає боліти голова. Йду в кімнату, щоб трохи полежати та дочекатися повернення Даміра. Нам обов'язково треба поговорити. Про все Немає сенсу тягнути. Рано чи пізно він сам усе зрозуміє, і тоді буде важче знайти собі виправдання. 

Прокидаюсь тільки під вечір. Повільно сідаю і намагаюсь пригладити волосся. Сонце якраз заходить, отже, я спала практично весь день. 

Сподіваюся, що Дамір уже повернувся, і вирушаю на його пошуки. У вітальні нікого немає, і на кухні також. Єдине місце, де я ще не дивилася — кабінет, тому йду туди. 

Тільки от зайти всередину не встигаю. Чую голоси з прочинених дверей і завмираю біля входу. 

— Кравець, сука, готує щось, — цідить Дамір. — Не подобається мені це затишшя. 

— Хіба нам вперше розбиратися з подібними мудаками? — фиркає Спартак. От його голос здається спокійним. 

— Не вперше, — говорить Дамір. — Та цього разу у мене є слабке місце. І якщо Кравець буде бити — то тільки туди. Я думаю над тим, щоб відправити Аліну в Америку. Принаймні до того моменту, як все хоча б трохи внормується. 

— Ти серйозно? — дивується Спартак, і тут я його підтримую. Почути подібне я не очікувала. 

— Абсолютно. Мені треба сконцентруватися на роботі, а поки Аліна тут, я буду думати про її безпеку, — відповідає Дамір. Його впевненість у власних діях добряче мене лякає. 

— Можливо, ти спочатку у неї запитаєш? Сумніваюсь, що Аліна твою ідею підтримає, — як добре, що Спартак на моєму боці, і як погано, що Дамір не хоче рахуватися з моїми думками. 

— Я знаю, що вона буде проти, тому нічого говорити не буду. Завтра опівдні в Аліни літак. Відвезеш її в аеропорт, — після слів Даміра у мене конкретний шок. Я власним вухам повірити не можу. — Я скажу, що це на кілька днів. Вигадаю щось. 

— Не треба нічого думати! — тут вже не витримую я. Відчиняю двері та переступаю поріг кабінету. Дамір миттєво хмуриться, а Спартак усміхається. — Я нікуди не полечу! 

— Аліно… — Дамір робить крок назустріч, але мої наступні слова змушують його завмерти. 

— Я вагітна, Даміре. У нас буде дитина! — ну ось, всі карти розкрито. Тепер нам залишається серйозно про все поговорити. Не ставити перед фактом, як любить Воронов, а вислухати одне одного. 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно