Фредрік Бакман - Ми проти вас

не ясно, що з цієї сім’ї будуть добрі воротарі — вони ж усьому ведуть рахунок!». Цей жарт прозвучав лише раз, бо які паскудства не говорили би про братів Рінніусів, але з математики в них були найкращі оцінки. Усе своє життя вони були змушені рахувати: скільки таблеток залишилося в баночках на полиці у ванній, скільки годин спала мама. Коли Відара понесло і він попався, Теему взяв на себе відповідальність за ведення рахунків. Справи йшли гірше, бо мама хотіла лише спати, довше й міцніше — після того, як її меншого хлопчика забрали на лікування до стаціонару. Відар завжди був її коханим малим «бейбі», незважаючи на все, що він витворяв.

І от зараз Теему сидить за кухонним столом, а мама грюкає сковорідками й каструлями — від цих звуків він уже встиг відвикнути — і голосно сміється, чого теж давно не було. Коли Теему розповів, що Відара відпустять раніше, мама на радощах вичистила весь будинок. А зранку, вперше за багато років, Теему нарахував таку саму кількість таблеток у баночках, яка була й учора.

— Мій бейбі, мій бейбі, — весело співає мама, стоячи біля плити.

Вона так і не запитала, чому Відара випускають, або хто це організував, але Теему при думці про це гризе тривога. Він переконує себе, що просто прагне того самого, чого хочуть усі нормальні чоловіки: повернути молодшого брата додому, не засмучувати маму, жити звичайним життям. Але це неправда, бо Теему також повинен захищати їх, це завжди був його обов’язок і його одержимість.

— Мій бейбі, мій бейбі повертається до мами додому! — мугикає мама.

У Теему важчає голова. «Група» ніколи не була аж настільки продуманою чи мілітаризованою організацією, як гадали собі люди. Так, на запитання незнайомців усі відповідають: «Яка ще „Група“?» або «Хто?.. Який Теему?» — але їхнє здивування не завжди вдаване. Теему не диктатор, а чоловіки в чорних куртках, в принципі, є просто гуртом товаришів, які тримаються разом через щиру любов до, по-перше, хокею, а по-друге, один до одного. Політики, поважні фігури з правління клубу і журналісти стільки лайна вивалюють на «бандитів», коли їм це на руку, але ці жадібні свині ніколи не любитимуть ані цей клуб, ані це місто так, як любить їх «Група».

Теему має двох найкращих друзів, Павука і Столяра, які здатні битися, ніби дикі звірі. Але вони ніколи не замахнуться на невинного, а коли кілька років тому в цих лісах лютував найгірший за століття ураган, вони обоє ходили від будинку до будинку і розчищали сади від повалених дерев, лагодили дахи і вікна, не взявши за роботу жодної крони. Де в той час були журналісти і поважні фігури з правління? У поліцейських рапортах Павука і Столяра називають учасниками банди, але навіть сьогодні, коли вони йдуть повз один із тих будинків, господарі обов’язково запросять їх випити кави. Теему не дитина, він розуміє, що в його хлопців нема золотих сердець. Але все ж вони знають, що таке честь. У своєрідний спосіб.

Павука в дитинстві цькували — він не хотів іти в душ після фізкультури, і купка хлопців з його класу вирішила, що Павук — гомік, тому вони запхали його в душ, щоби скрученими рушниками вибити з нього це лайно. «Гомік» — у їхньому розумінні то була найгірша образа, найбільша слабкість для хлопця. Після цього в Павука з’явилися дві найненависніші речі: гоміки і ті, хто цькує інших.

Після одного виїзного матчу шість-сім років тому «Групу» затримали копи. Молодший брат Теему, Відар, якому тоді було всього дванадцять, сидів собі сам у «Макдональдс!», а група вболівальників суперника рушила саме туди. Павук вирвався від поліцейських, щойно це помітив. Його не змогли би затримати ні собаками, ні кіньми, ні оперативною групою. У тому «Макдональдс!» вони з Відаром двадцять хвилин билися з десятком супротивників, чотирьох із них Павук відправив до лікарні, а дванадцятирічний Відар розламав стілець і ніжкою завдавав ударів, ніби кийком. Такий він був боєць, іще відтоді.

Столяр інакший. У нього в сім’ї були і тато, і мама; він мешкає на околиці Височини, працює у фірмі свого старого. Але в нутрі має те саме, що й Павук. Коли Столяр був підлітком, його двоюрідну сестру зґвалтував один покидьок, який приїхав сюди у відпустку. Щойно Теему почув про це, він миттю вкрав автомобіль і цілу ніч їхав, щоб встигнути в аеропорт і зупинити Столяра. Той хотів увірватися в літак, бо зібрався летіти і битися з усією країною. Столяр ридав від люті в обіймах Теему, стиснувши кулаки в нього на спині.

Зараз у Столяра є дівчина, вона має хорошу офісну роботу в муніципальному житловому фонді, нещодавно в них народилася донька. Це Столяр переконав Теему, що «Група» повинна виступити на боці Майї Андерссон, а не Кевіна Ердаля. «Мені насрати, якщо ми потрапимо в найнижчий у світі дивізіон, я однаково стоятиму на тій трибуні, але я не буду вболівати на ній за ґвалтівника!» — сказав він. Після того «Група» ухвалила рішення і тепер зіткнулася з його наслідками.

Вони проголосували за те, щоб Петер Андерссон залишився в клубі, а зараз їм стало відомо, що цей щур привів спонсорів, які хочуть знести трибуну зі стоячими місцями. У Теему безперестанку дзвонить мобільний. Хлопці хочуть війни.

— Але я не розумію, чому мій БЕЙБІ не може жити вдома, у своєї МАМИ? — повторила мама Теему, і він стрепенувся від своїх роздумів.

— Що? — бурмоче Теему.

Мати кидає на стіл листа від муніципального житлового фонду.

— Вони пишуть, що Відар отримав квартиру! Нащо вона йому здалася? У нього ж є МАМА!

І лише після цього для Теему стають зрозумілими шматочки цієї головоломки.

* * *

Чоловік у костюмі виходить з будинку міської адміністрації й відчиняє двері свого автомобіля, як раптом за спиною в нього з’являється чиясь постать. Річард Тео лякається, але без здивування. Швидко опанувавши себе, він запитує:

— Хто ви?

І тоді Теему Рінніус робить два кроки вперед. Не настільки близько, щоб торкнутися до Тео, але достатньо, щоб вони обидвоє відчували подих один одного. І політика долає фізичний страх. Ми всі, ті, хто не навчені битися, знаємо цей страх, і не має значення, чи є в нас гроші, влада або певність, що суд визнає нашу правоту. Ніхто не зможе захистити нас на темній стоянці за ті кілька секунд, коли якийсь чоловік, схожий на Теему, поб’є нас до стану непритомності.