Уляся Смольська - Назавжди, Уляся Смольська

          Сьогоднішня ніч буде яскравою й феєричною. Тож я наважилась на сміливий макіяж «Смокі айс». Ніжно-рожевий блиск, який я нанесла на губи, був майже непомітним.

          Волосся спадало на плечі густими локонами. Золоті сережки-китиці прикрашали мої вуха і прекрасно гармоніювали з кольором сукні. Пару крапель улюблених парфумів і я була готова.

          Я вийшла з кімнати і в коридорі зустрілась з Леонідом. Він стояв, впершись плечем об стіну, заклавши руки на грудях.

          Він мав бездоганний вигляд. Стильний чорний смокінг зробив його образ елегантним і надзвичайно сексуальним. Приголомшливо спокусливим!

          - Ти неперевершена! – сказав Леон, із захватом оцінюючи мене поглядом.

          Він підійшов і ніжно провів рукою по моєму плечі, м’яко торкаючись шкіри і спускаючись до декольте. Від його дій мурашки пробіглася по тілу. Я заплющила очі від насолоди.

          - Якщо ти не припиниш… - ледь вимовляючи слова, сказала я і пристрасно видихнула, тому що Леон припав губами до моєї шиї. - … ми ризикуємо нікуди не поїхати.

          - Дуже важко стримувати себе, коли поруч така спокуслива красуня. – Він обійняв мене і впився губами в мої вуста. Поцілунок вийшов гарячим, розбурханий нашим бажанням.

          Важко дихаючи, ми стояли в обіймах одне одного і намагались втихомирити пристрасть, яка так моментально спалахнула між нами.

          - Ти права, крихітко. – сказав Леон і поцілував моє волосся. – Нам пора вже їхати.

          Леонід обрав дуже затишне місце для святкування Нового року. Ресторан був розташований неподалік від головної ялинки, яка стояла на Площі Незалежності. Її невимовна краса змусила мене захоплено споглядати за змінами кольорових вогнів, що грайливо мерехтіли на фоні вечірнього неба. Центральна вулиця Києва потопала в гірляндах. Вона стала настільки святковою, що її неможливо було впізнати.

          Коли ми приїхали до ресторану, була вже восьма година. Всередині панувала атмосфера новорічного свята. Кожний столик був прикрашений ялинковими гілочками і скляними підсвічниками, в яких горіли невеличкі свічки. Біля кожного вікна були розташовані маленькі ялиночки, що радісно блимали срібними вогниками. Офіціанти були одягнені в новорічні червоні шапочки з білими помпонами і мали дуже милий вигляд.

          Наш столик був розташований навпроти великого панорамного вікна, за яким вдалечині виднілась верхівка ялинки.

          Навіть не дивлячись на те, що в ресторані було багатолюдно й всі столики були зайняті, я відчувала себе комфортно, перебуваючи тут. Піднесений настрій й святкова атмосфера змушували мене постійно посміхатися.

          Ми сиділи з Леоном, весело спілкуючись й згадуючи події, які відбулися в році, що минав. Поволі насолоджуючись  легким солодкуватим присмаком напою, яким були наповнені наші келихи, я із задоволенням спостерігала як грайливо лускаються бульбашки шампанського в них. Це був казковий вечір в компанії чоловіка, якого я кохала всім серцем і душею.

          Залишились лічені хвилини до дванадцятої години. Леон з шумом відкоркував пляшку з шампанським і наповнив ним до країв наші бокали. Невдовзі весь зал в ресторані почав зворотній відлік, який невпинно приближав прихід Нового року.

          - З Новим роком! – щиро посміхаючись, промовила я.

          - З новим щастям! – відповів Леон з радісною посмішкою на обличчі.

          Одним духом ми осушили наші келихи і з’єднались в поцілунку. Голова йшла обертом й я не розуміла від чого саме: чи від випитого шампанського, чи від емоційних хвилювань.

          На вулиці почулися звуки святкового феєрверку, що розпочався. Ми підійшли до вікна, спостерігаючи, як в небі розлітаються різнобарвні блискітки салюту. Леон обійняв мене ззаду і прошепотів на вухо:

          - Кохана, загадуй бажання. Воно обов’язково збудеться.

          Я обернулась до нього і поглянула йому просто у вічі. Чорні, як нічне небо.

          - Одного разу я загадала бажання на падаючу зірку. – промовила я, згадуючи той момент, коли я стояла влітку на своєму балконі.

          - Воно справдилось? – поцікавився він.

          - Так. – відповіла я, усвідомлюючи це лишень зараз.

          - Що саме ти забажала? – спитав Леон, ніжно погладжуючи мене рукою по спині.

          - Зустріти справжнє кохання. – промовила я і подивилася на нього.

          Він нахилився до мене і наші вуста поєднав поцілунок, сповнений коханням одне до одного.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно