Аурі Лар - Поміж Руїн , Аурі Лар

— Тебе це не повинно хвилювати, але так. Після такого я обов'язково не повернуся до нього...

— Навіть якщо все виявиться не так? – кивок, — навіть якщо виявиться, що не права тут саме ти? – ще один кивок, — навіть якщо виявиться, що це все вина його матері, яка спеціально розповсюдила чутки, аби ти пішла від нього, та насильно видала його заміж, знаючи, що без тебе він не стане перечити їй?

— Що? – її голос ледь-ледь затремтів, але вона не подала знаку, з останніх сил тримаючи маску спокою. Не час.

— Ти чудово знаєш його матір, хіба ти ще не зрозуміла, що це все її витівка? Він би нізащо не дозволив би цього, не поговоривши з тобою, а вони б самі про це не дізналися б.

П'ять секунд. П'ять секунд до того, як очі, що вже були наскрізь мокрі, пустять сльози. П'ять секунд до того, як жінка не зможе витримати свою маску та розіб'є її, показуючи свої справжні емоції. Біль, розпач, відчай, розчарування, гнів, образа....що там тільки не побачиш у її бездонних очах.

— Я дурепа... – вона опустила голову, прикушуючи губу, та зажмурила очі, стискаючи своїми руками краї одягу.

— Меган?

— ...

— Меган.

— Мм?

— Ти вибачиш його?

— Що..? Я..я не знаю...

— Ти дійсно вибачиш його?

— Я не знаю..не знаю..НЕ ЗНАЮ!

— Отже, ти вибачиш його зраду?

...

— ...Ні. Ні, я не пробачу.

— Меган?

— Що..?

— Я хочу використати своє бажання. Я хочу, щоб ти не пробачала його. Ніколи.

— А що буде, якщо я не виконаю його?

— Ти переспиш зі мною. Не важливо, по своїй волі чи ні. Я змушу тебе це зробити.

— ...