Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

Повернувшись додому ми зажили звичним життям. Поки звісток від старійшин не було. То ж я намагалась не думати про це щоб зайвий раз не нервувати.

Нарешті почала готуватись до церемонії представлення зграї. Це все ж таки моє вовче весілля, чи щось подібне до цього. Словом, дуже вагома подія мого життя.

Але й підготовки особливо не було. Церемонія проходитиме в лісі, ніяких гулянь після неї не проводиться. Все що мені було необхідно - це сукня. Але й тут в мене тільки зняли мірки й на цьому все. Сукня виготовлялася відповідно до звичаїв і повинна мати традиційний для церемонії крій, то ж фасон я також не обирала.

Але я не стала засмучуватись. Хоча б уникну божевілля підготовки до свята, буду тільки насолоджуватись цим.

Нарешті настала довгоочікувана ніч.

Мені принесли сукню. Вона виявилась пошита з білої атласної тканини, довжиною до підлоги, красиво облягала тіло. Добре що ще животика немає. До низу поділ сукні трохи розширювався та мав невеликий розріз з боку для зручності. Розшита срібними нитками, які здавались виткані з самого місячного сяйва. Неймовірна краса. 

Мені допомогли зробити чудесну зачіску прикрасивши волосся справжніми живими квітами.

Нарешті за мною зайшов Алекс. До місця проведення ми відправимось разом.

Алекс виглядав неймовірно у своєму костюмі, виконаному теж в традиційному стилі цього заходу. Наряд сів на нього ідеально підкресливши широкі плечі і звужуючись до талії. Надаючи йому ще більш мужнього вигляду. Виготовлений з чорної тканини, розшитий такими ж узорами з срібних ниток, як і моя сукня. 

Поряд ми виглядали приголомшливо. Ніби то такі різні на перший погляд, але все ж подібні. Ми доповнювали образ один одного. Невдовзі ми з ним поєднаймось і станемо одним цілим.

Біля будинку вже очікував хранитель. Він благословив нас прочитавши ритуальні молитви та вручив запалену свічку, яку ми повинні донести до місця церемонії не давши їй згаснути. Свічка, як символ наших палких почуттів, які ми плекатимемо й надалі.

Погода стояла безвітряна тиха, то ж це було не складно та все ж ми не поспішали. Тихою ходою крокували лісом в своє спільне майбутнє.

На лісовій галявині зібралась вся зграя. Перевертні тримали в руках свічки освітлюючи місцевість.

Тендітні вогники яскраво палахкотіли в їх руках, це надавало якоїсь урочистості, таємничості, чарівності цьому місцю. Галявину заполонила магічна атмосфера.

Посередині встановили арку з квітів та столик з ритуальними предметами. Поряд з аркою нас вже очікував хранитель.

Я нервово зглитнула, коли побачила сріблястий відблиск ножа. Вже встигла забути про цю маленьку деталь церемонії.

Алекс ніжно стиснув мою долоню, його підтримка допомогла трохи заспокоїтись.

Місяць почав неспішно сходити освітлюючи своїм сяйвом присутніх.

- Ми закликаємо Богиню Місяця та духів наших предків стати свідками поєднання цієї пари, - урочисто проголосив хранитель зграї.

Пронісся легкий порив вітерецю, ніби й справді до нас приєднались незримі духи і так сповістили про свою присутність.

Хранитель почав читати благословення древньою мовою перевертнів. 

Я не розуміла жодного слова, проте глибоке розмірене звучання слів заворожувало.

Скінчивши хранитель передав нам ритуальний ніж. Алекс взяв його першим та полоснув по своїй долоні. Потім передав мені.

Я мить коливалась, перед тим як зробити те ж саме. Мені коштувало чималих зусиль не виказати страху та порізати себе добровільно. Я намагалась приховати власне хвилювання, хоч це виявилось зробити не так просто. Та я мусила зробити поріз, цього вимагала церемонія. Я заплющилась і різонула долоню, гострий біль пронизав руку. Але мені вдалося.

Ми піднесли долоні до чаші з вином що тримав хранитель, кілька крапель крові з наших рук впали в середину.

- Так як в чаші поєднується ваша кров, віднині і навіки переплітаються ваші душі в цьому житті і в наступних також. Нехай при наступному вашому переродженні світла Богиня Місяця доможе вам знову відшукати один одного, - промовив хранитель.

Він передав чашу спочатку Алексу потім мені. Ми осушили її до дна. 

Дикі традиції та чи мені про них судити. Перевертні мають багатовікову історію і трепетно бережуть свою культурну спадщину, яка віднині стала й моєю.

Хранитель вклав мою руку в долоню Алекса, щоб наші порізи стикались і обв'язав червоною стрічкою.

Почав знову бурмотіти благословення.

Я дивилась на свого коханого чоловіка, відчувала безмежну любов, мене переповнювало щастя. Знала що він відчуває до мене те ж саме. Я здається навіть почула його думки як свої власні. Настільки наш зв'язок став міцним.

- "Нарешті ми разом навіки, маленька моя бунтівна вовчиця".

На мить мене немов переповнило світлом, відчула приємний спалах тепла в грудях. Я навіть охнула від здивування. Очі Алекса сяйнули сріблястим блиском і знову стали звичними. Він мені посміхнувся, здається відчув подібний сплеск.

Я відчувала небувале піднесення, навіть сильніше ніж відчувається при оберненні.

- Пепед священними свідками та всіма членами зграї створено нову сім'ю! - урочисто проголосив хранитель.

Після цих слів ми розвернулись обличчям до присутніх, нас радісно почали вітати вигуками та оплесками.

Я щиро посміхалась всім присутнім. Нарешті я віднайшла своє місце в цьому світі, коханого чоловіка, дім, вірну родину.