Леді Анет - Магиня серед драконів , Леді Анет

А я… відповіла на його поцілунок.

Все сталося швидко й так природно, ніби так і мало бути.

Ми стояли на краю високого палацу, навколо мерехтіли сотні вогнів, вітер грайливо розтріпував наше волосся. А ми просто насолоджувалися цим чарівним моментом, занурені один в одного.

Всередині розгорався справжній вогонь. Усі труднощі та проблеми світу відступили в тінь. У цей момент мало значення тільки одне — гарячі долоні Леона та його впевнені, наполегливі губи.

Я так захопилася поцілунком, що здалося, ніби земля вислизає з-під ніг. Тільки ось… вона й справді зникла! Як би я не намагалася, але не могла торкнутися поверхні бодай носком.

— Леоне? — перелякано покликала я, відсторонюючись і швидко озираючись. — Здається, ми паримо в повітрі. Ой, а в тебе очі світяться жовтим… Це ж…

— Стихія повітря, — завершив за мене дракон.

Ми зустрілися поглядами й подумали про одне й те саме.

Про третю стихію.