Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

узвичаєного свого екранного образу. Обличчя все ще широке, але вже не таке. Шкіра й досі мала той теплий відтінок, стерти

який не спромоглися навіть роки в тій безсонячній закупорці

космічного ко раб ля. Темно-каштанова чуприна була вже

припудрена сивиною на скронях, але очі сяяли й досі все тими

самими блакитними сап фірами. Саме цієї хвилини, коли Елві

задивилася на нього, капітан потер рукою підборіддя, згідливо

киваючи головою на те, що йому якраз говорив Фаєз. Цей

неусвідомлено чоловічий порух дав Елві підставу порівняльно

пригадати звички великих звірів: левів, горил, ведмедів. Не було

в цьому порусі й натяку на агресію — тільки вияв сили, й Елві

глибоко усвідомила, що чоловік, якого вона так довго бачила

тільки у випусках вістей, наразі ось тутечки видихає ті самі

молекули, які вдихає вона.

— З вами все гаразд?

Елві стрепенулась. Чоловік, що спитав її це, був величезний, блідий і м’язистий. А гола, мов бубон, голова й гладке черево

надавали йому вигляду гігантського дитяти. І він поклав руку їй

на плече, мов щоб підтримати її рівновагу.

— Та чудово! — мовила вона, відхиляючись знаком запитання.

— Якусь мить ви мали ледь химерний вигляд. Ви певні, що

почуваєтеся добре?

— Мене, якщо не помиляюсь, запрошено на зустріч із

капітаном Голденом? — сказала вона, силкуючись повернути

собі втрачену на мить діловитість. — Звати мене Елві Окойє, я

співпрацюю з КЕХ як іхній екзобіолог.

— Елві! — гукнув Фаєз, махаючи їй рукою.

Вона кивнула головою тому блідому чоловікові й пройшла до

столика, за яким сиділи Фаєз і Голден. Джеймс Голден дивився

на неї.

— Це Елві! — відрекомендував її Фаєз. — Знаємося ще від часів

вищого університету.

— Як ся маєте? — мовила Елві, вловлюючи вухом, що голос її

звучить якось фальшиво, мов із бляхи. Прокашлялась.

— Радий зазнайомитися з вами, — сказав Голден, підводячись і

простягаючи руку. Елві потисла її так, мов знайомилася з

пересічною людиною. І запишалася від того.

— Сідай, — запросив Фаєз, підштовхнувши до неї стільця. — А

ми з капітаном якраз обговорювали проблему тутешніх ресурсів.

— Поки що це не є питання, — мовила Елві. — Але буде.

Голден зітхнув, переплівши пальці рук.

— Я все ще сподіваюся, що ми зуміємо домовитися про щось

прийнятне для всіх заторкнутих сторін.

Елві насупилась і схилила голову.

— І як же ви на щось таке вийдете?

Голден звів брови догори. Фаєз нахилився до неї.

— Ми говорили про такі ресурси, як літій і гроші, — уточнив

він, а тоді знову обернувся до Голдена. — А вона має на увазі

воду й харчі. Різні контексти!

— А що, тут мало води? — спитав Голден.

— Та є, — запевнила Елві, сподіваючись, що вона хай і

зашарілася, але непомітно. Звісно ж, чоловіки розмовляли про

літієві рудні. Могла й сама здогадатися. — Тобто води є досить. І

харчів, живності. Але ж тут є й проблема. Опинилися ж ми

посеред геть чужої біосфери. Все навколо цього місця

відрізняється від того, з чим ми звикли мати справу. Маю на

увазі, що, схоже, тутешнє життя є бі-хіральне.

— Справді? — перепитав Голден.

— Та хто ж знає, що означає той термін, Елві! — дорікнув Фаєз.

Голден чемно вдав, ніби не чув його зауваження.

— Але ж тутешні тварини й комахи всі з вигляду… ну, вигляд

мають вони незвичний, але є в них очі й все таке.

— Вони перебувають під таким самим пресом природного

відбору, — уточнила Елві. — Деякі речі є просто чудовими

ідеями. На Землі очі, наприклад, пройшли чотири чи й п’ять

витків еволюції. Мускульний політ — разів три еволюціонував.

Більшість тварин мають рот біля сенсорних органів. Цей ступінь

великомасштабних морофологічних подібностей, зважаючи ще

й на закладені в основу біохімічні відмінності, є частина того, що

робить це такою разючою нагодою для дослідження. Ті дані, які

я спромоглася надіслати назад, відколи ми