Tadelia Ross - Реліквія, Tadelia Ross

Розділ 28

       Емілі обіймала свого нареченого зі спини, доки той перегортує сторінки файлу. 

— Знаєш про що я подумала? - вона з цікавістю дивилася на нього. 

— І про що ж ти подумала, моя квітонька? - він трохи повернув голову, щоб бачити її смарагдові очі. 

— Давай навідаємося до музею медуз? У нас же є ще час? - з надією в очах спитала зеленоока.

— Переглянемо всі файли і поїдемо. Ходи сюди. - він посадив її собі на коліна та обійняв за талію. Вони дивилися на одне одного і просто мовчали. 

       Чоловік заправив пасмо волосся за вухо дівчині і провів рукою по її щоці. 

— Ти дуже гарна, Емі! Настільки, що дах зриває від тебе. 

— Ти хочеш продовжити нашу ніч?! - звабливо каже зеленоока і притискається до нього. 

— Дідько! - лається тихо, а тоді підіймається з нею та несе її в кімнату. 

       *Щастя здається швидко плинним. Особливо, коли все тільки налагодилося, а виявляється, що не всі проблеми вирішені... В той момент, коли ми їхали додому після того, що сталося через моїх батьків, я вже дійсно думала, що можу відпочити. А тепер все ще складніше. Сестра зібрала армію, щоб вбити мене. Тільки тепер я вже не знаю справжньої причини. Ще й та пані в крамниці. Усе в голові плутається. Краще відпочити, тож поїдемо в музей медуз.* - думки зеленоокої.

       В музеї майже нікого немає. Емілі з цікавістю роздивляється медуз, які плавають в акваріумах. Всі різні, але однаково заворожують. Едвін обіймає наречену за талію та роздивляється її обличчя. Він не може звести свій погляд з неї. Її чарують медузи, а його - вона. 

       Після музею вони вирушили гуляти по маленьких гарних вуличках міста. Архітектура розказувала про історію міста. Кожен камінчик атмосферних старих будинків говорив про те, чого ніхто не помічав. 

       Едвін переплів свої пальці рук і міцно тримав дівчину. Їм на зустріч йшла компанія хлопців. Очевидно, хлопці трохи випили і почали чіплятися до хлопчини їхнього віку з дівчиною. Емілі впізнала в ньому брата Софії, Еріка.

       Коли Емі з Едвіном наблизилися, то вона спинилася і гукнула хлопців. Ерік напружився, бо знав дівчину. 

— Не можна ж вчотирьох на одного перти! - Едвін був готовий сам розкидати тих підлітків, але він уважно спостерігав за усім, що відбувалося.

— Йдіть куди йшли. Ми тут свої справи вирішуємо. - один був настільки сміливий, що почав підходити до Емілі, але її наречений перегородив дорогу і поглядом показав, що не варто цього робити. 

— Воу-воу, дядя! Спокійно! - хлопець відступив назад. 

— Краще б вам забиратися звідси і не займатися подібними речами, хлопці! - вони лише кинули погрозливий погляд на Еріка і пішли геть. 

— Привіт, Еріку! - Емілі підійшла трохи ближче. 

— Привіт, Емі! Дякую за це, але не варто було. Я й сам міг би про це подбати. 

— Не маю сумніві щодо цього. Ми проходили повз, тож я вирішила втрутитися. А як звати цю милу пані? - вона нахилила голову і поглянула на дівчину, що все ще тиснулася до спини юнака. 

— Амелія. Мене звати Амелія. - сором'язлива дівчинка тримала Еріка за кінчик рукава куртки і мило посміхнулася. 

— Приємно познайомитися, Амелія. Я Емілі. Ми з його сестрою подруги. - дівчина розслабилася та відійшла від юнака.

— Ерік, Амелія, це Едвін. Мій наречений. Едвін це Ерік, брат Софії і Амелія.

— Приємно познайомитися. Вітаю із заручинами. - хлопець легко посміхнувся та потиснув руку чоловіку. 

— Приємно познайомитися. - Едвін теж посміхнувся.

— Пропоную разом піти до затишної кав'ярні. Тут недалеко. - Емілі вирішила, що буде непогано разом відпочити. 

— Амелія, ти ходімо. Ти голодна і змерзла. - вона погоджуючись кивнула. Ерік взяв її за руку та прямував за Едвіном та Емілі. 

       В закладі було доволі затишно і романтично. Столики були розміщені навколо танцювального майданчика. Люди танцювали та відпочивали, насолоджувалися їжею, атмосферою, музикою. Амелія та Едвін лишилися за столиком, який обрали, поки Ерік та Емілі підійшли до бару замовити кави. 

— Хто ця дівчина? - її очі палали від цікавості. Вона примружила очі в очікуванні.

— Вона не моя дівчина. - поглядом запевнив у правдивості сказаних слів. - Вона мені подобається. Я запросив її на побачення, але вийшло перше побачення таке собі. 

— Ще не все втрачено. Заклад чудовий. Відпочинете, потанцюєте, поговорите, розслабитеся і все буде чудово. - вона подарувала йому щиру широку посмішку і забравши дві кави пішла до столика. Юнак розслабився і легко посміхнувшись забрав каву і квітковий чай для Амелії та попрямував за Емілі.

       В кав'ярні починає грати повільна після. Едвін підводиться та пропонує Емілі станцювати. Вона кидає на нього погляд, примружує очі та посміхається у передчутті неймовірної насолоди. Вона вкладає свою руку в його простягнуту до неї та йде за ним. Танець поглинає їх. Вони забувають про все і всіх навколо. 

       Ерік запрошує Амелію і вони теж виходять танцювати. Він дивиться на неї закоханими очима. Дозволяє собі вивчати її обличчя, веснянки на ньому, її сірі очі, світле волосся. В його обіймах вона розслабляється і закриває очі насолоджуючись моментом. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍