Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

— Тепер можна дати зілля для прискорення регенерації, — сказав цілитель, — поспиш добряче вночі і прокинешся з відчуттям, немов нічого не було.

Так і вийшло. Вранці навіть поплелася за Янушем на тренування. Магістр Ялин подивився на мою сонне обличча і відправив на пробіжку, крикнувши навздогін:

— Мала, одне коло! І потім, одразу до мене!

Коли підійшла до нього, він уважно мене оглянув і запитав:

— Як ти себе почуваєш? Коли тебе побачив, ти тоді на небіжчика була схожа. Ледве стримався, щоб не порвати двох телепнів.

Обійняла магістра, він сторопів і легенько потріпав по волоссю.

— Так, гаразд, пішла присідати.

Коли прийшла до Оуру, застала ще й Шаєра. Заняття в мене знову було після школи. Зараз, бачачи їх удвох, у мене всередині піднявся страх, через очікування болю. Не помилилася, навантаження знизили, і я змогла сама піти і навіть дійти до кімнати в гуртожитку. Але тіло боліло так, немов мене ногами били всю, довго і методично. Я навіть у ванну пішла і роздяглася, синців не було, але коли доторкалася до тіла, було боляче. У спальні Януша перетворилася на кошеня, зашипіла від болю, що пронизав. Довелося назад перетворитися, інакше на ліжко не залізу. Залізла на ліжко і тільки потім перетворилася. Згорнулася клубочком, стало трохи легше. Лежати комфортно, особливо на м'якій подушечці. Але сну немає й близько, хоча я дуже втомилася. Почула, як грюкнули вхідні двері і старший брат за кілька секунд опинився в спальні Януша.

— Не спиш? — підняла голову — Як заняття пройшло, — фиркнула і зашипіла коротко. — Усе так погано, — знову фиркнула.

Брат знову погладив, це було дуже приємно, хоч тіло й боліло від дотиків.

— Потрібно йти в їдальню. Зможеш?

Важко зітхнула і зійшла з улюбленої подушки на ковдру. Перетворилася. Помітила, як обличчя брата стало суворим.

— Пішли їсти, — сказала хрипло.

Прокашлялася і злізла з ліжка.

— Ти впевнена, що хочеш продовжити ці заняття?

— Кажуть, вони мені необхідні і це як у спорті, спочатку боляче після тренувань. А потім я напрацюю м'язи, буде легко. Тільки в моєму випадку зміцню і прокачаю канали. Але в мене відчуття, немов мене ногами били.

Навіть через кілька тижнів тіло і канали боліти не перестали. Магістри переглядалися і радилися з цілителем. Після «вдалого» заняття, тепер завжди був присутній цілитель і стежив за моїм станом і самопочуттям.

— Думаю, варто дати дитині перерву мінімум на тиждень. Вона не встигає відпочити і звикнути до навантажень. Магія спокійно циркулює по потоках. І найближчий тиждень краще не збільшувати силу потоку.

— Ви в курсі, що мала ще й на полігоні впахує?! — сказав серйозно Шаєр, схрестивши руки.

— Знаю, вона підходила, питала, чи може більше бігати. З мого досвіду це повинно допомогти, не тільки у зміцненні тіла, а й підвищити витривалість. Але, це станеться не за один день і навіть не за один місяць. На напрацювання витривалості потрібні роки. Те ж саме і з розвитком каналів, потрібні роки. Зараз дівчинці потрібно відпочити. Бігати Лія можеш і далі, магістр Ялін якось краще тобі навантаження підбирає.

Навіть через тиждень біль не минув, чим підточував мій душевний стан. На ранковому тренуванні уткнулася в магістра Яліна чолом і розревілася. Чоловік спочатку застиг, потім просто притиснув до себе й обійняв.

— Що вже сталося, малятко?

— Тіло не перестає боліти, це зводить з розуму!

Мене трохи сильніше притиснули і дбайливо погладили по спині. Підбіг Януш, почула його занепокоєння:

— Сестричко, що сталося?

— Їй боляче і каже, біль не минає. Це через заняття з менталістами?

— Так, — відповіли ми з братом одночасно.

— Як на мене, тобі рано займатися магією.

— Може, й рано. Але магія не питає мого бажання і проривається безконтрольно, і робить ще болючіше.

— Знеболювальне тобі не пробували давати?

— Ні, — сказала задумливо. — А воно не викличе звикання?

— Не знаю, мала, потрібно в цілителів питати. Але воно тобі точно потрібне.

Коли повідомила цілителям, що мені потрібне знеболювальне, на мене дивилися як на хвору. А той, що приходив на мої заняття з Оуром і Шаєром запитав:

— У тебе настільки сильно болить, що ти спати не можеш?

— Здебільшого так.

— Як же ти тоді спиш? — запитав він, не вірячи мені.

— Коли втрачаю свідомість від втоми. Зазвичай на другу добу. Решту часу лежу без сну.

— Дівчинко, ти здорова, у тебе немає ні переломів, ні травм. Тому і знеболювальне тобі не дамо.

— А що робити з тим, що в мене все тіло болить уже понад місяць? Я так з розуму зійду!

— У неї це через розроблення потоків.

— Тоді тим паче ніякого знеболювального! Можемо, хіба що, снодійне порадити, та й те, для твого зросту і ваги у нас немає. І у звичайній аптеці тобі його не продадуть.

— І що мені робити?

— Терпіти. Канали розробиш, і біль мине.

Легко сказати. Ще через місяць я була схожа на привида. З темними колами під очима, що не минають, і з надмірною худорбою. З батьками я відмовлялася зустрічатися. І через два місяці мама не витримала і приїхала з батьком і дідусем. Братів побила відразу ж, знявши з батька ремінь.

— За те, що мовчали! — сказала сердито.

Хлопцям дісталося не сильно. Вони дали матері випустити пару, а самі встигали прикриватися щитами від фізичного впливу.

— Негайно йдемо до ректора, хочу дізнатися, що він на це скаже. Ще трохи і в нього на території буде труп.

Ректор, побачивши мене, викликав обох викладачів. Обом зробили догану. Викладачі наполягали на тому, що заняття потрібно продовжувати.

— Зовсім збожеволіли? — запитав суворо ректор — Вона скоро помре, якщо продовжувати. У дитини найсильніше виснаження через ваші заняття. Я порушую питання про вашу компетенцію!

— Що?! — шоковане запитання від викладачів.

— Дострокова переатестація. Маїта, як дитині допомогти?