Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

Коли я у вигляді кошеняти просканувати мене ні в магістра, ні в ректора не вийшло. Брати спробували обережно розбудити. Домоглися спочатку муркотіння, а потім гарчання, а коли розбудили, Дерека спросоння ще й покусала.

— Ай, боляче. Ось вам закортіло, вона втомилася.

Брат подивився на кров, що виступила на руці, і сердите кошеня в кріслі.

— Вам точно сьогодні потрібно знати розмір її дару? А то сьогодні ризикуємо дізнатися всю лють невиспаного кошеняти. Не шипи на мене! Не моя ідея була.

 Оур зробив крок назад і погрозив мені пальцем.

— Давно вона спить кошеням?

— Останнім часом, особливо в академії, на ніч перетворюється і спить у Януша на подушці.

— Лапочко, перетворися на дівчинку, дуже треба.

Злізла з крісла, і то, мало не шкереберть. Дерек встиг зловити й поставити на підлогу, лапи майже не тримали. Сіла і тільки тоді перетворилася. І вже сидячи на підлозі, подивилася на дорослих. Брат знову таки швидко посадив у крісло. Оур став поруч і став уважно на мене дивитися. Відчула, як його магія досліджує моє джерело. Він зашипів не гірше за кішку, це мене підбадьорило.

— Що там такого цікавого? — запитала, сонно потираючи очі.

— Дар уже не сота частина, а одна десята. А твої потоки мляві й тонкі. Потрібно терміново розробляти їх.

Я трішки почервоніла, фантазія в мене не на той вік, що в мені бачать.

— І хто візьметься? — з примруженням і посмішкою запитав ректор.

— Я, ясна річ. А то варто цій малечі напружитися, у неї фізіологія не витримує і доводиться відкачувати.

— Ти в нас у всьому рання, — сказав з усмішкою старший брат і погладив по голові.

— Можете йти, дитині час спати.

Миттю обернулася назад і на руках у Дерека заснула. Мене поклали на дивані й укрили пухнастим пледом. Не прокидаючись, зарилася в нього з головою і стала тихо муркотіти. Брати переглянулися з посмішкою і зайнялися своїми справами.

Заняття з основ магії в мене почалися після занять у школі. Це було цікаво, але боляче. Пропускати магію каналами було неприємно. Відчуття, такі самі, як робиш розтяжку і намагаєшся сісти на шпагат. Оур ще не міг адекватно реагувати на мою засмучене обличча і з очима на мокрому місці. І покликав на допомогу свого колегу. Від них двох я вже реально закотила істерику. Бо я, дівчинка, надто старанна, але адекватно реагувати на біль ніколи не вміла. Мої сльози зі схлипами і жбурляннями у викладачів речей поставили їх обох у глухий кут.

— Ти маєш пишатися, тобі два магістри уваги приділяють у свій вільний час. У нас, між іншим, вікно і ми могли б відпочивати, а не займатися дві години з тобою! — спробував відчитати мене магістр Шаєр.

Я на нього дуже уважно подивилася, стримавши сльози, і показала одну картинку, алегорично, але непристойного характеру.

— Іншого порівняння в мене немає, особливо цензурного! — зло прошипіла я їм — А те, що ви змушуєте робити, у мене з цим асоціюється.

Обидва магістри були менталістами і зараз стояли червоними від збентеження.

— Звідки знаєш про таке?

— Це так важливо? Гаразд, згадала іншу асоціацію, пристойну. Шпагат за один день.

— Маячня!

— Я про це ж! Ви хочете розробити канали чи порвати? Якщо пхати в щось вузьке і неміцне, то воно точно порветься. І я вам показала, просто, як у колечко пластикове запихати деталь від конструктора. І кожен думає в міру своєї розбещеності.

Каюсь, сама насамперед згадала про інтим. Але показала натяк на те, що відчуваю через деталі дитячого конструктора. Коли я це пояснила викладачам, обличчя їхні стали винуватими.

— Гаразд. Давай спробуємо навчитися дозувати магію і пропускати її каналами так, щоб тобі було не боляче.

Це було простіше, але канали боліли й тіло теж.

— Ну чого ти зараз ридаєш? — запитав грубо Шаєр.

— Усе болить, — сказала крізь сльози.

— Думаю, на сьогодні варто закінчити, — сказав стурбований магістр Оур.

— Ти занадто м'який, — рявкнув на нього колега.

— Вона дитина, у якої магія занадто рано розкривається. І до п'ятдесяти років у дітей канали природним чином зміцнюються і вже потроху пропускають магію. Ми насильно це робимо, а все насильство — це боляче.

— Раз раніше розкрилася магія і дар, отже, і канали вже готові до мінімальних навантажень. Ми нічого серйозного не змушуємо робити. Продовжуємо!

Зрештою, я навіть на впертості до кімнати в гуртожитку дійти не могла. Мене банально довелося нести на руках. І Оур змусив робити це Шаєра.

— Сам змушував її викладатися, ось і на руках носити тепер будеш.

Шаєру пощастило, що брати були на заняттях, і не бачили, в якому я стані опинилася в гуртожитку. Коли вони прийшли за мною, щоб піти на обід, то насупилися. Я навіть не спала, просто лежала на спині й боялася поворухнутися.

— Я за цілителем, — сказав Ронбер і втік.

Який втик зробив ректор обом магістрам, я можу тільки здогадуватися. Але потім тиждень мене ні то не чіпав. Мені навіть на ранкові тренування заборонили приходити. Боюся, навіть якби й хотіла, то не змогла. Тіло боліло просто нещадно, і я могла тільки лежати й намагатися не ворушитися. Магістр Ялін прийшов наступного ранку і тихо проричав, що він зробить із двома менталістами, якщо зловить. Брати, сміючись, розповідали про забіг викладачів.

— Ялін їх реально ганяв, щоправда, не перетворюючись, і тим самим рятуючи їхні життя. Але вони багато про себе дізналися, заодно повеселили всю академію. Ректор потім сказав, що Ялін ще легко їх покарав.

Брати дбали про мене і допомагали прийти до тями. Цілителі рекомендували лежати й відновлюватися. Знеболювальне допомагало пережити цей період і бодай самотужки дістатися до ванної. А їсти мені брати приносили і допомагали зі шкільними заняттями. Мені надсилали відеоуроки і мені їх включали і допомагали розібрати все, що незрозуміло. Говорити, хоч насилу, але я могла. І виконувала завдання усно, а хтось із хлопців записував на диктофон і відправляв викладачеві. До кінця тижня цілителі стали допомагати мені вставати з ліжка і потроху рухатися.