Тая Смоленська - Подвійне диво для генерального, Тая Смоленська

Глава 33.2

Дорога до готелю займає кілька хвилин, але вони здаються справжньою вічністю. Ми мовчимо, насолоджуючись близькістю одне одного. Готель, куди він мене везе, розташований недалеко від набережної. У самому центрі.

- Приїхали, - каже Артур, паркуючись.

Він виходить із машини й обходить її, щоб відчинити мені двері.

У фойє нас зустрічає усміхнений адміністратор. Видає карту-ключ і ми піднімаємося в номер.

Артур відчиняє двері і пропускає мене вперед. Кімната простора, з великим вікном, звідки відкривається вид на місто.

Поруч із ліжком запалені свічки в скляних колбах. На столику букет піонових троянд. Артур підготувався заздалегідь.

- Я хотів, щоб цей вечір був особливим, - каже він, стоячи поруч зі мною і обіймаючи за талію.

- Не думала, що ти такий романтичний, - шепочу я і обіймаю його.

В очах Артура з'являється такий вогонь, що мені стає жарко навіть від одного його погляду. Він притискає мене до себе, його губи знаходять мої в жадібному, пристрасному поцілунку. Я відчуваю кожну клітинку свого тіла, ніби кожна з них відгукується на його дотики.

- Я так скучив, - шепоче він між поцілунками, його руки вже ковзають по моїй спині, намацуючи блискавку на джинсах.

- Артуре... - починаю я, але він перебиває мене ще одним глибоким поцілунком, від чого я забуваю про все на світі. Мої руки автоматично обвиваються навколо його шиї, притискаючи його до себе ще міцніше.

Під його гарячим поглядом почуваюся єдиною у всесвіті.

Артур відступає на крок, його погляд ковзає по моєму тілу, і я бачу, як він ковтає повітря.

- Ти... неймовірна, - каже він тихо, і в його голосі чується стільки бажання, що від цього мурашки біжать по шкірі.

Він знову наближається до мене, однією рукою піднімає мене, а іншою підтримує за талію. Я обвиваю ноги навколо його талії, і він несе мене до ліжка, де обережно опускає на м'які простирадла.

- Я не можу більше чекати, - зізнається він, його голос тремтить від напруги.

- Я теж, - видихаю я, і це правда. Усе в мені прагне до нього, хоче бути ближче.

Артур нахиляється, щоб поцілувати мене, і цей поцілунок відрізняється від усіх попередніх. Він більш вимогливий, глибокий, відчайдушний. Його руки скрізь, вони досліджують кожну ділянку моєї шкіри, викликаючи тремтіння і бажання віддатися цьому почуттю повністю.

Його дихання гаряче і важке, і я відчуваю, як повітря навколо нас нагрівається від наших тіл.

Його очі не відриваються від мене, і в його погляді стільки бажання і ніжності, що моє серце калатає ще сильніше.

Ми віддаємося нашим відчуттям повністю, дозволяючи їм відвести нас туди, де можна забути про все на світі.

Ніч тягнеться, наповнена звуками наших шепотів і зітхань, і кожен момент, кожен дотик здається спалить мене дотла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍