Марія Люта - Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта

- Вони, напевно, хотіли побачити когось важливого, - я зам'ялася біля дверей. - Ну звісно, Фелікс! Не можу звикнути, що Фелікс - принц!

- Так, дуже важливого, - кивнула мадам Жюстін, підбадьорливо стискаючи мій лікоть. - Але не молодшого принца. Бачиш, у всіх цих жінок  червоні пов'язки на руках. Вони чекають на тебе, Анно, на Багряну леді.

Я ж знітилась, відчуваючи, що я немов обдурила цих жінок:

- Жюстін, ви ж найкраще знаєте, що це все випадково і я не та...

- Та. Повір. Інакше я б не подарувала тобі свої найкращі сукні – ні тоді, ще перед балом, ні зараз, – мадам говорила переконано та спокійно, ніби їй підвладні всі таємниці світу. - Нехай не за твоїм бажанням, але тисячі сердець аратських жінок опинились у твоїх руках. І відповідальність за них уже на тобі, Анно. Лише кілька твоїх слів - і вони або охоплять пожежею всю країну, або стечуть жалюгідною калюжкою в смердючий бруд Гершандтових черевиків. Ох, люба, це так бентежно! - Жюстін раптом стрепенулась, стиснула мене в коротких обіймах і цмокнула в щоку. - І на прийомі не забудь спробувати ті чарівні закусочки та десерти. Шеф-кухар у короля – просто диво!

Я не стала стримувати сміх. Мадам Жюстін - ось хто справжнє диво!

Що ж, світ довкола жорстокий і непередбачуваний, але заради "чарівних закусочок і десертів" можна зібратися і зробити ще один ривок. Та й жіночі серця... Чесно кажучи, зараз я не мала уявлення, що я маю з ними робити. Але я точно знала, що вони не повинні побачити в мені жодної краплі страху чи сумніву.

Любі читачі і читачки!

 Дякую за вашу активність! На коментарі всі відповім, але, можливо, не відразу.  Коли з'являється світло - треба встигнути просто тисячу справ)) Ви ж розумієте;)